Вбиті росією. Дмитро Гриценко був уродженцем Харкова. Мав фах диригента, але працював у компанії «НавітехСервіс». Багато парканів, будиночків для паркувальників і металевих елементів альтанок у Центральному парку Харкова створено за його участі. Після повномасштабного вторгнення Дмитро одразу мобілізувався. Він обіймав посаду діловода, однак під час прориву ворога через річку Оскіл взяв до рук автомат…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Дмитро Гриценко
Загиблі Захисники України: Дмитро Гриценко
Старший солдат Дмитро Гриценко на псевдо Сухар поліг 1 грудня 2024 року в селі Новомлинськ Куп’янського району Харківщини. Він обіймав посаду діловода, однак під час прориву ворога через річку Оскіл взяв до рук автомат. Воїн зазнав смертельного поранення внаслідок мінометного обстрілу. Йому назавжди 34 роки.
Дмитро народився 15 липня 1990 року в місті Харків, виріс у районі Шишківка. Навчався у ліцеї «Очаг», а після 9 класу вступив до Аерокосмічного ліцею, який закінчив у 2007 році. Певний час навчався у Національному аерокосмічному університеті «Харківський авіаційний інститут» за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка», а пізніше закінчив Харківський фаховий вищий коледж мистецтв, опанувавши фах диригента.
Дмитро грав на багатьох музичних інструментах, мав гарний голос і співав з друзями у гурті. Любив грати в настільні ігри та активний відпочинок: походи, байдарки, а особливо – велосипед. Катався як Україною, так і за кордоном, мав шосейний і гірський велосипеди.
Працював у компанії «НавітехСервіс», де обіймав різні посади. Багато парканів, будиночків для паркувальників і металевих елементів альтанок у Центральному парку Харкова створено за його участі. Любив працювати руками – це був його спосіб відпочинку та зосередження. Згодом разом із батьком заснував ФОП «Гриценко» та виконував індивідуальні замовлення на металоконструкції.
Після повномасштабного вторгнення Дмитро одразу мобілізувався. Спочатку пішов до тероборони, а згодом долучився до 123-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО.
«Він пішов служити зі своїм другом Сергієм Городовим, який загинув у січні 2023 року. Вони разом стояли в черзі у ТЦК свого району. Дмитро брався за все з внутрішньою впевненістю та глибокою вірою: за нами правда і сила. Вірив, що ми переможемо. Ніколи не жалкував про свій вибір і не скаржився на втому. Він служив чесно і з гідністю, побував на різних посадах. Чітко знав – його місце саме тут, у строю. Він шанував батьків і старших, й сам був людиною, яку щиро поважали», – поділилася дружина Марія Неписьменна
У квітні 2024 року Дмитро офіційно розписався з дружиною, проте до першої річниці не дожив.
«Найщиріший. Найдобріший. Майстер на всі руки. Такий світлий і усміхнений, що з ним було легко і комфортно всім навколо. І просто бути разом – це вже було щастя. Коли було важко, ми тримали одне одного в фокусі. Чоловік, якого я бажаю мати будь-якій дівчині. Коли ми були разом, ми були щасливі, спокійні, в безпеці, навіть у прифронтовому місті. Він не дожив до нашої першої річниці. Але він завжди зі мною, бо мій мозок і серце вже записали його в себе, в мою ДНК», – додала Марія
Дмитра поховали на Алеї Слави 18-го кладовища Харкова.
У нього залишилися батько Василь, мати Ольга і дружина Марія.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
