Вбиті росією. Артур Цибульський був уродженцем Рівненщини. За професією – ландшафтний дизайнер. Мав досвід роботи у сфері озеленення, надавав консультації з догляду за рослинами. Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист України. Обіймав посаду командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Артур Цибульський
Загиблі Захисники України: Артур Цибульський
Молодший сержант Артур Цибульський, псевдо Цибулька, поліг 21 грудня 2024 року внаслідок ураження FPV-дроном у селі Новолюбівка в Сватівському районі Луганщини. Захиснику назавжди 29 років.
Артур народився 2 лютого 1995 року у місті Дубровиця на Рівненщині.Навчався у Боярському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також безпосередньо в цьому університеті, де опанував спеціальність ландшафтного дизайнера.
Артур мав досвід роботи у сфері озеленення, надавав консультації з догляду за рослинами.На дозвіллі захоплювався велоспортом, був наполегливим і досягав успіхів у цьому.
Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист України. Служив у 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. Обіймав посаду командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
«Артур був неймовірно патріотичним, добрим, людиною слова. Він бачив своє майбутнє тільки у вільній Україні й не міг стояти осторонь того, що відбувалося навколо. Тому без вагань став на захист країни, яку безмежно любив. Артур зберігав глибоку повагу до дружби та пам’яті побратимів ще з часів АТО. Він почав військову справу з нуля, опанував авіаційні безпілотні системи, хоч раніше не мав досвіду – і досяг у цьому великих результатів, якими сім’я щиро пишається. Артур залишиться для всіх символом світла й доброти. Він завжди допомагав іншим, годував беззахисних тварин і жив так, що пам’ять про нього даруватиме світло», – розповіла дружина Анна
Артура відзначили знаком пошани «Захиснику Луганщини», нагрудними знаками 66 ОМБр і «Золотий хрест», відзнакою «Хрест Сухопутних військ».
Поховали воїна у рідному місті.
Вдома на нього чекали батько Ігор, бабуся Ольга, дружина Анна і старший брат Олег.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
