Вбиті росією. Олександр Глухенький був уродженцем Вінниччини. Після школи опанував професію тракториста-машиніста та багато років працював за фахом. Рано втратив батьків, тож піклувався про сестру та брата. Згодом створив сім’ю, переїхав до Вінниці, працював на будівництві. Після російського повномасштабного вторгнення став на захист України. Дуже пишався тим, що його взяли до ССО. Загинув від кулі снайпера під час відведення українських військ із Курської області РФ.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Глухенський
Загиблі Захисники України: Олександр Глухенський
Боєць Олександр Глухенький поліг від кулі снайпера 6 березня 2025 року під час відведення українських військ із Курської області РФ. Попри ризик побратими повернулися, щоб забрати його тіло. Захисникові був 41 рік.
Олександр народився 22 листопада 1983 року в селі Лозувата на Вінниччині. Після школи опанував професію тракториста-машиніста та багато років працював за фахом. Він рано втратив батьків, тож піклувався про сестру та брата.
Коли чоловік створив власну сім’ю, то переїхав до Вінниці, працював на будівництві. На дозвіллі захоплювався електрикою, а згодом, набувши достатньо практики, вже сам проводив комунікації у квартирах. Олександр мав здібності до різних видів робіт і легко вчився нового. Найбільшим щастям для нього була родина: разом із дружиною та сином вони відвідували мальовничі куточки Вінниччини й подорожували до Карпат. Також чоловік був нумізматом: створив власну колекцію монет, яку заповів синові.
У 2019 році Олександр прийшов працювати на «Нову пошту». Колеги запам’ятали його справедливим і щирим, завжди готовим висловити позицію та допомогти іншим.
Після російського повномасштабного вторгнення Олександр пройшов навчання в Україні та за кордоном, а потім став до лав Сил спеціальних операцій ЗСУ.
«Він дуже пишався тим, що його взяли до ССО. Він пройшов важкі фізичні тести, пройшов навчання, йому все давалося, і він був задоволений тим, де і з ким він є. Після війни хотів побудувати лазню в селі, де була батьківська хата, і з’їздити з нами за кордон. Такі його прості бажання перекреслила росія», – розповіла дружина Оксана.
Поховали Олександра у Вінниці.
У нього залишилися дружина Оксана та син Денис.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
