На фронті загинув український актор, зірка серіалу «Обіцянка Богу» Юрій Феліпенко

Трагічну новину повідомила дружина актора Катерина Мотрич.

На фронті загинув український актор Юрій Феліпенко

15 червня Катерина Мотрич опублікувала інстаграм-сторіс, де написала, що Юрій загинув.

Юра був без перебільшень моїм світом, душею, моїм світлом. Неможливо передати цю втрату. Мене ніби знищили, – написала жінка

Вона зазначила, що усі деталі та дату поховання оголосить згодом.

Як відомо, після початку повномасштабного вторгнення Юрій Феліпенко добровільно долучився до  батальйону ударних БПАК “Ахіллес” 92-го окремого штурмового батальйону, який виконує бойові завдання на передовій.

А до цього актор активно допомагав військовим, займався волонтерством.

Ось, що розповідав в одному із інтерв’ю Юрій про своє рішення мобілізуватися:

«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, коли ми буквально на собі відчули війну, я знаходився в Києві і думав, що так воно вже назавжди – не буде води, світла, людей, буде паніка, не буде грошей, в аптеках – нічого. Перше, що я зрозумів – точно не буду займатися своєю професією акторською: вона просто в один день, здається, перестала бути потрібною. Зрозумів, що театру для мене вже більше не буде. І дійсно – він закрився, була важка ситуація в театрі.

Треба йти як мінімум в територіальну оборону. І я пішов туди – з початку березня вже був у лавах ТрО. Базувалися на Троєщині, нас там навчати хоча б, як розбирати автомат, що з ним робити, якщо там заклинить тощо. І я там пробув тиждень, патрулювали район.

Якось розговорився, дізналися,  що я актор, і сталася дивна штука. Десь через тиждень мені сказали: Юра, слухай, поїдь-но додому, там передягнись, приведи себе до ладу, візьми ще речей і повернешся. Контракту не підписував: сказали – зачекай, хочеш бути в ТрО – будь з ними. І мене взяли на чесному слові, а потім відправили на Правий берег і не забрали назад. Я подумав – чи вони бережуть мене, чи відшили делікатно? Засмутився, але сидів собі вдома, доглядав собаку з двома котами.

Вже збори починалися, допомагав по району місцевим бабусям, дідусям… був створений чат спеціальний. А потім думаю – ні, треба якось до військової справи залучитися, я вже готовий, мотивація є. Пішов у ТЦК з другом на облік стати. Щоправда, вже не так було весело, коли я зрозумів реальність того всього, але – ну що зробиш, треба. Записали в чергового мої дані – хто я, що я, професія, номер телефону і сказали, що подзвонять.  І протягом двох років мені ніхто не дзвонив.

Я повернувся до театру і подумав: чи то знак якийсь згори, чому мене ніхто не бере? Потроху волонтерив, почали запускати наш театр, в якесь кіно мене запросили – поїхав відзнявся у Львів, потім у Києві. Але бачачи, що це все не зупиняється, зрозумів, що мотивації залишатися в цивільному житті все менше і менше. Мені було, знаєте, важко: от ми після кожної вистави говоримо, що завдяки нашим військовим ми знаходимося тут на сцені, низький їм уклін і все таке. Все це добре, але ж я теж можу, я відчуваю в собі силу. Ну, так – страх є, страх присутній у всіх. Я скільки служу, розумію, що військові  – теж люди, що у них є страх, але у них є зона відповідальності, через яку вони переборюють страх і роблять свою справу. Піду, мабуть, у військо і виберу, куди я хочу сам. А не щоб мене зловили, як зараз відбувається. Багато історій таких некрасивих – людей ловлять, запихають в бус, відправляють кудись…

Отож зі своїм другом – наразі побратимом – шукали різні варіанти в інтернеті, куди піти. Нас дуже цікавили безпілотні авіаційні ударні комплекси, почали шукати такий підрозділ. Війна ставала дедалі більш технологічною, безпілотні саме комплекси вирішують дуже багато: обороняють, зупиняють, знищують, вони – «зелене» майбутнє, я думаю. І ми знайшли батальйон «Ахіллес», подали заявку, протягом тижня нам передзвонили, домовились про онлайн-співбесіду. Так все і почалось»

У червні минулого року стало відомо про, що Юрій Феліпенко і Катерина Мотрич взяли шлюб після п’яти років стосунків, а вже наступного дня чоловік повернувся передову.

Юрій з дружиною

Юрій розповідав тоді, що мріє повернутися до своєї коханої

«Хотів би повернутися до неї, до своїх котів. В майбутньому мати дітей, створити сім’ю, побудувати власний будинок, завести собаку велику – навіть знаю, якої породи, це все є в планах. І їздити країнами різними, дивитися, дивитися моря, океани. А в професії – більше думаю про кіно. Хотів би зіграти якусь головну роль, якусь велику роль або маленьку. Хотів би в цьому процесі взяти участь, саме у кіно. Це одна з моїх настанов собі – обов’язково, як повернусь, десь зіграю дуже чудово і корисно для всіх.  А на власному досвіді хочу показати, що армія – це не вирок і не треба боятися. Чим нас буде більше, тим швидше ми переможемо», – говорив він…

На жаль, його мріям не судилося здійснитися…

Про Юрія Феліпенка відомо, що він народився 8 травня 1993 року у Запоріжжі.

У 2016 році закінчив курс Ю. Ф. Висоцького у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. І з того ж року грав у театрі – був актором Київського академічного драматичного театру на Подолі. Там він зіграв близько 20 ролей у різних спектаклях. Також актор працював у театрі-студії «Стігма» та займався дубляжем закордонних фільмів, таких як «Як приборкати дракона-2» та «Перша українська казка».

Вперше у кіноіндустрії Юрій Феліпенко з’явився у детективному серіалі «Повернення Мухтара-9». Серед його робіт у кіно можна виокремити гру у «Відділі 44», «Що робить твоя дружина» та у серіалі на СТБ «Колір пристрасті».

У серіалі “Колір пристрасті”

У 2021 році Юрій Феліпенко також зіграв в серіалі СТБ «Колір помсти».

Раніше ми повідомляли: Україна переписала правила війни для всього світу: WP про наслідки операції «Павутина»