Історія знає чимало людей, яких сучасники оцінювали однаково. Але є постаті, навколо яких суперечки не стихають навіть через два століття. Саме таким був Йосип Гладкий — останній кошовий отаман Задунайської Січі. Для одних він став людиною, яка врятувала частину запорожців від загибелі, для інших — тим, хто власноруч поставив крапку в історії останньої Запорізької Січі.
10 липня ми згадуємо Йосипа Гладкого саме тому, що цього дня 1866 року завершилося життя людини, ім’я якої назавжди залишилося одним із найсуперечливіших в історії українського козацтва.
Йосип Гладкий
Йосип Гладкий залишив дім заради козацької долі
Йосип Гладкий народився 1789 року в козацькій родині на Полтавщині. Його батько був сільським головою, а сам Йосип мав родину, дітей і міг прожити звичайне життя українського хлібороба.
Та у тридцятирічному віці він несподівано залишив сім’ю й вирушив на південь у пошуках заробітку. Доля привела його до Задунайської Січі — громади запорозьких козаків, які після зруйнування Січі Катериною II знайшли прихисток на землях Османської імперії.
Саме тут він швидко здобув авторитет. Воював, став курінним отаманом, а згодом — кошовим усієї Задунайської Січі.
Один вибір, який змінив долю тисяч козаків
У 1828 році розпочалася нова російсько-турецька війна. Запорожці опинилися перед непростим вибором: залишитися служити султану чи повернутися під владу Російської імперії, яка свого часу й знищила Запорізьку Січ.
Саме тоді Йосип Гладкий ухвалив рішення, яке зробило його одним із найвідоміших і найсуперечливіших діячів української історії.
Разом із кількома сотнями козаків він залишив Задунайську Січ, перевіз через Дунай військові клейноди й перейшов на бік російської армії. Після цього особисто передав козацькі святині російському імператору Миколі І.
Для російської влади це стало великою політичною перемогою. Для багатьох запорожців — болючою зрадою.
Чому історики досі сперечаються про Йосипа Гладкого
Саме після переходу кошового турецька влада ліквідувала Задунайську Січ. Частину козаків було заарештовано, інші загинули або змушені були рятуватися втечею. Завершилася історія останнього осередку запорозького козацтва, який зберігав традиції старої Січі після її знищення.
Саме тому багато українських істориків називають вчинок Йосипа Гладкого однією з найтрагічніших сторінок історії козацтва.
Водночас існує й інший погляд. Частина дослідників вважає, що кошовий намагався врятувати хоча б частину запорожців, розуміючи, що в умовах великої війни Задунайська Січ усе одно приречена на знищення. Саме тому постать Йосипа Гладкого й сьогодні викликає гострі дискусії серед істориків.
Йосип Гладкий
Азовське козацьке військо стало останнім великим козацьким формуванням
Після переходу на бік Росії Йосип Гладкий отримав чин полковника, а згодом став наказним отаманом новоствореного Азовського козацького війська.
Його козаки охороняли узбережжя Азовського моря, брали участь у військових походах і ще багато років зберігали запорозькі традиції.
Проте історія повторилася. Уже через кілька десятиліть російська влада ліквідувала й Азовське військо. Частину козаків переселили на Кубань, інших перевели до стану державних селян. Запорозьке козацтво остаточно втратило свої останні військові осередки.
Йосип Гладкий
Людина, яка залишила після себе більше запитань, ніж відповідей
Йосип Гладкий помер 10 липня 1866 року.
Минуло майже двісті років, але відповіді на головне питання історики так і не знайшли. Чи був він рятівником, який намагався зберегти хоча б частину запорозького війська? Чи людиною, чиї дії пришвидшили загибель Задунайської Січі?
Одне можна сказати напевно: його рішення стало переломним моментом в історії українського козацтва. Саме тому ім’я Йосипа Гладкого й сьогодні викликає палкі суперечки, а його доля нагадує, що історія далеко не завжди буває чорно-білою.
Вам також буде цікаво: Постать дня: Ігор Калинець — українець, якого Кремль намагався змусити мовчати, відправивши у табори
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
