Волонтерка, громадська діячка і мама трьох дітей Дана Ярова прокоментувала заяву ДСНС про те, що правило двох стін більше не діє. Вона оприлюднила різкий допис із закликом до держави та місцевої влади подбати нарешті про безпеку українців. А другорядні справи відкласти на “після війни”.
Нижче публікуємо «без купюр» допис Дани Ярової, оприлюднений сьогодні у Фейсбуці.
“Зробіть нарешті справжні уриття!” – Дана Ярова
««Шахеди» спалюють усе.
Ракети валять багатоповерхівки до фундаменту.
Це не перебільшення — це офіційна заява ДСНС.
І знаєте, що далі?
Не рішення. Не дії. А тиск на саму ДСНС.
Бо в цій країні легше покарати тих, хто сказав правду — ніж тих, хто її ігнорує.
А правда — от вона.
Ми з вами бачимо її щоночі. Ми з вами чуємо її щоночі. Та в мене вже майже весь камінь декоративний по периметру будинку відвалися, від вибухових хвиль.
Коли небо блимає червоним, коли сирена виє, а ми — сидимо в коридорі. У ванній. На підлозі. Без захисту.
Бо укриття — це міф. Це табличка. Це зачинені двері. Це «ключ у ЖЕКу», або у дяді Колі, якого ніхто в очі не бачив. Це підвал, у якому тільки павуки та таргани захищені — і то не факт.
Довідково : У Києві — понад 4 300 «об’єктів укриття». Але справжніх, захисних бомбосховищ — лише 512.
Решта — бутафорія. Симуляція безпеки.
А тепер давайте порахуємо населення Києва? Чи страшно рахувати?
Щодо садочків та шкіл —офіційно 80 % шкіл, 93 % садків мають якісь укриття.Але діти все одно ходять у другу зміну. Бо підвал маленький, бо не всі вміщаються. І знову ж таки, чи є там правило двох дверей? Чи є вода, вентиляція?
І така ситуація — по всій Україні.
Укриття є на картах, але не в реальності. Сирена є — а сховатися нікуди.
Влада рапортує: «будуємо 23 нових укриття, ремонтуємо ще 163». Але ракети не чекають завершення тендеру.Ракета не відкладає удар через бюджетний процес.
А що робиться натомість?
Бруківка. Троянди. Фонтани. LED-підсвітка. Перекладені дороги, де й так було рівно.
Проєкти «обличчя міста» — коли в цьому місті немає облич.
Поки ми закриваємо собою дітей — вони освоюють бюджети. Поки ми ховаємось у темряві — вони фотографуються на фоні нового скверу.
Життя українців — не бюджетний пріоритет.
Моя подружка фантанує ідеями:
«Зариватись під землю скрізь, де це можливо. Відмінити всі інші проєкти… Громадянам бути готовими щоночі…» – Марʼяна нам радить
Марʼяно, а як справи в оболонському районі де ти йшла по квоті як мажоритарник ? Все вже зроблено?
То що нам копати ? Може, не укриття — а могили? Щоб держава не витрачалась на поховання. Складати туди документи- щоб не витрачалась на ідентифікацію: Бо виходить, це єдиний реальний захист, на який ми можемо розраховувати.
ДОСИТЬ.
Досить клумб і плитки.
Досить робити вигляд, що все під контролем.
ЗРОБІТЬ УКРИТТЯ.
Справжні.
Доступні.
Відчинені.
Із вентиляцією, водою, зв’язком.
Не після трагедії.
ЗАРАЗ.
Бо люди гинуть не тільки від російських ракет.
Люди гинуть від вашої байдужості.
Від порожніх обіцянок. Від замкнених дверей.
Від того, що «на це не виділили коштів».
А ми все бачимо.
Кожну троянду.
Кожну плитку.
І кожен підвал, де немає нічого. Крім страху. Хоча чому? Є пліснява, павуки та таргани. Їх і будемо зберігати”
Раніше ми писали: У Дніпрі безпрецедентна кількість руйнувань, понад 170 поранених і загиблі – оприлюднено жахливі дані (фото)
