16-річна дівчина із Запоріжжя втратила пам’ять після укусу павука, який стався у червні цього року. Також Дарина не може самостійно пересуватися і страждає від нападів.
Історію дівчини розповіло видання «Суспільне.Запоріжжя», передають «Новини України – НСН».
Енцефаліт, ймовірно спровокований укусом павука, кардинально змінив життя родини переселенців з тимчасово окупованого Бердянська Запорізької області. Попри те, що на лікування вже витрачено у понад мільйон гривень, медики досі борються із запаленням, а щодо відновлення пам’яті, навіть, не надають прогнозів.
Втратила пам’ять після укусу павука
На початку червня, тоді ще 15-річна Дарина та її мати Юлія відпочивали у Туреччині. В один з днів відпочинку вирішили поїхати на екскурсію на катері. Коли Дарина заходила на катер, то відчула, як щось ворушилося на шоці. Дівчина рефлекторно змахнула це і побачила, як на руку їй впав павук. У наступну секунду павук вкусив дівчину за руку.
Мати Дарини згадує: тоді порадила доньці опустити руку у морську воду.
“Тоді це мало вигляд, як звичайний укус комара — просто маленьке почервоніння. Ми повернулися до готелю, обробили ранку антисептиком, і все. На другий день, місце укусу вже було більше. Ми знову обробили. Даринка казала, що голова крутиться. Але спека була шалена і ми подумали, що через це. На третій день ми помітили, що ранка збільшується, і поїхали до турецької лікарні. Там головою похитали, виписали антибіотики, призначили мазі, але сказали, що це нічого страшного і все буде добре”.
В Україну мати з донькою повернулися 14 червня. В день повернення Дарина була квола та майже цілий день проспала, згадує Юлія Єфремова. Втім, каже: ранка на руці почала проходити.
“Проте ввечері 14-го, коли вся родина зібралась і буквально через 30 хвилин в дитини скляніють очі, наливаються сльозами. Я питаю: “Тобі погано? Ходімо вийдемо!”. Тобто все відбулося дуже різко. Ми вийшли на вулицю, вона сідає на бордюр — їй важко дихати, сльози течуть. Потім прилягли на диванчик, дихати їй стає все важче. Врешті вона втратила свідомість. Викликали швидку. Добре, що приїхали дуже швидко і доставили в лікарню. Дарина тоді вже не впізнавала ані мене, ані сестру”.
Всю ніч донці було дуже погано і вона провела під крапельницями, розповідає мати. Наступного ранку виявилося, що Дарина не здатна самостійно стояти. Наступні три тижні мати та тітка змушені були возити її на візочку, навіть до вбиральні, або підтримувати під руки. Згодом почалися напади.
“Тоді ми називали напади “епілептичні”, але це був один з симптомів оцього захворювання, що у нас запустилося”.
Лікування довге і дороге
Аби знайти лікування, що дійсно допоможе, родина змінила декілька лікарень. Дуже довго не могли встановити правильний діагноз і призначали лікування, яке не допомагало, а іноді навіть шкодило.
Врешті в Інститут нейроімунології Дарині встановили діагноз — підкорковий енцефаліт і розпочали лікування за протоколом.
“Даринка вже пройшла два курси інтенсивної терапії (кожен по близько 250 тис гривень). Але вони не дало очікуваного результату. Десь щось трошки покращилось, у неї зникла агресія, але в іншому… Пам’ять не повертається. На жовтень необхідний ще один курс. Далі, можливо, вдасться зменшити дозування”, — розповіла мама Дарини
У липні Дарині виповнилося 16 років, дівчинка мала б восени йти в 11 клас. Проте вже понад три місяці, вся родина намагається протистояти тяжкій хворобі.
“Вона мене називає на ім’я, бо не впізнає мене, як маму”
За словами Юлії лікарі не надають ніяких прогнозів, але вже зрозуміло: що не буде швидкого результату, адже працює тільки стабільний і впертий рух, крок за кроком.
“Це дуже виснажує, але ми не опускаємо руки. Вона мене називає на ім’я, бо не впізнає мене, як маму. Каже: я обличчя твоє пам’ятаю, але, що ти моя мама — не пам’ятаю. Ще в кінці липня я їй казала, що ну ось я, я ж твоя мама, або просто “ти з мамою” — її починало трусити, вона починала плакати і нервувати. Тому зараз я Юля і ми подружки, але знаєте, нехай я буду подружкою. Тільки щоб доня не нервувала. Вона мені каже зараз: “Ой, Юлька, ти така класна подружка”.
Юлія розповідає, що в серпні був період, коли Дарина не могла запам’ятати скільки їй років, і який зараз рік.
“Втім, і є позитивні зміни. Нарешті координація стала краще. По сходах вона вже спускається, але треба підтримувати. Саму її нікуди не відпустиш, і вдома саму не залишиш. На вулиці вона боїться гучних звуків автівок, натовпу людей”.
Тітка Дарини розповідає: попри всі випробування, Дарина дуже мужньо тримається:
“В якийсь момент, уже після того, як вона забула саму себе і мучилась від важких симптомів, Дарина сказала: “Тепер я буду жити, як відчуваю”. Без трагізму. Спокійно. Наче відкрила істину, якої нам, дорослим, часто не вистачає”…
Слідкувати за тим, як родина боротьби з хворою можна на Фб-сторінці тітки Дарини Анни Жук, яка ділиться перебігом подій.
Ще новини України: Тарифи на світло, пенсії, соцвиплати, податки, переведення годинників: основні зміни з 1 жовтня 2025 року
