57-річний українській захисник Олександр Валентинович розповів про свою службу. Він давно боронить Україну. Були часи – коли ганяв «на нулі» на своєму «Бульдогові». Але зараз все змінилося… Нові правила війни диктують FPV-дрони…
“Дідом” кличуть, бо маю шестеро онуків. Старшому вже 15 років. А мені 57. Раніше кликали “Потєх”, тому що був зампотєхом”, – з посмішкою каже Олександр Валентинович з позивним “Дід”.
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
З оборонцем знайомлять українців Сухопутні війська, передають “Новини України – НСН”.
“Потєх” став “Дідом”, коли замість гусеничного дріфту впритул до позицій, перейшов на тилову роботу. Все через серце, яке стало “натякати”, що треба себе поберегти.
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
Сьогодні “Дід” займається ремонтом корчів та виконує інші завдання по тилу в 3-му механізованому батальйоні, але всі його історії про ті часи, коли він “ганяв на БМП по болотах”. Керуванню і обслуговуванню БМП він присвятив майже все життя. Працював інструктором у Бердичівському навчальному центрі. Роками навчав молодих солдатів приборкувати гусеничні машини, відчувати їхні габарити та маневрувати у складних умовах.
57-річний українській захисник розповів про свою службу
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
“Коли почалося повномасштабне вторгнення, виявилося, що є люди, які вміють і можуть, але не хочуть. Ну, кожен боїться за своє життя. І я боюсь за своє життя. Але хтось мусив сідати за важелі”, – згадує початок війни “Дід”
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
“Моєю робочою конячкою був броньовик “Бульдог” (бронетранспортер FV432) – машина вагою 18-20 тонн, справжній монстр, особливо в таку погоду, як зараз, болотну. Техніка стара, але надійна, як я сам, – сміється чоловік. – Перла так, що не зупиниш”. Ті, хто в ті часи їздив з “Дідом” на “передок” згадують, що “вихляв він, як кіт поміж вибухами”
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
Але війна не стоїть на місці, і те, що було ефективним вчора, сьогодні стало смертельною пасткою.
“Так, були часи! Це ще до того, як FPV почали кошмарити. На легшій техніці, на “Navarro”, я заїжджав на 100 метрів від позицій. А зараз на броні, як “Бульдог”, їхати – це мінімум за п’ять кілометрів вони мене вже чують. Це дорога в один кінець. Навіть не в один кінець. Я просто туди не доїду”.
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
Ця нова реальність на полі бою, разом із власним здоров’ям, визначили нову роль “Діда” у цій війні. Але він не збирається списувати себе з рахунків. Чоловік переконаний, що всяка робота у війську приносить користь. Головне – пам’ятати, заради чого ти тут.
“Мій позивний “Дід” – це не просто слово. Це визначення моєї головної ролі в житті. Я справді дід, і в цьому моя найбільша сила і моя найголовніша мотивація. У мене велика родина: двоє рідних дітей та пасинок. І вони подарували мені найбільше багатство – шістьох онуків: трьох хлопців і трьох дівчат. Наймолодшій – сім рочків. І найбільший мій біль у тому, що вони ростуть без мене. Але краще так, ніж якби вони росли невільниками на своїй землі”, – каже український захисник
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
Ще новини України: Удари дронами навіть після війни? Сьогодні сталася дуже тривожна подія на Львівщині
