Як рятуватися від дронів мешканцям прифронтових територій, розповіла діюча військова Тетяна Чорновол, яка сама полює на ворога за допомогою дронів. Окрім порад звичайним жителям, вона також озвучила вимоги до цивільно-військових адміністрацій. Переважно інформація стосується людей, які залишаються в зонах обов’язкової евакуації. Але є поради і для тих, хто живе на території активних бойових дій, де ще не оголосили обов’язкову евакуацію. Розповідаємо про це.
Хто надав інформацію
Інформацію надала Тетяна Чорновол на своїй сторінці у Фейсбуці.
Як рятуватися від дронів людям фронтових міст. Мої поради людям і вимоги до цивільно-військових адміністріцій. Після відео атаки ворожого фпв на продавця кавунів в Херсоні стало популярно давати поради для жителів фронтових міст, як рятуватися від ворожих бпла. Поради такі собі. Всі ті маневри навколо атакуючих дронів, про які пишуть дописувачі, додають не більше 10% до шансів вижити. Я дам насправді важливі поради від яких напряму залежить ваше виживання, – написала Захисниця
Як рятуватися від дронів мешканцям прифронтових територій
Перша порада – не заважати своїм екіпажами БПЛА
Перша і головна порада: допомагати своїм пілотам. Головне правило: чим більше у вашому місті працює наших екіпажів БПЛА, тим менше ворожих дронів буде в місті. Ні РЕБ, ні стрілки не здатні так ефективно зменшувати дронову навалу, як екіпажі БПЛА, які працюють по ворожим дроноводам.
Однак в реалі відбувається все навпаки: цивільні вважають своїх дроноводів гіршими за ворогів. Така фатальна помилка трапляється з цивільними, тому що пілотам треба для роботи багатоповерхівки (треба високо ставити антени) і мати надійні великі підвали. Проте, у разі виявлення пілотів, ворог всі сили і засоби кидає на знищення екіпажу, а значить і будинку. Тому останні мешканці квартир, кістьми лягають, щоб не пустити дроноводів. І не пускають. У ворога не має таких проблем – хто незгодний- розстріляли. У нас, щоб не пустити пілотів вистачає криків і прокльонів, в окремих випадках: ріжуться провода, розбиваються антени. І це все в зонах офіційної примусової евакуації цивільних. В зонах, які вважаються полем бою, – каже Тетяна Чорновол
За її словами, наслідок цього “героїзму” цивільних по захисту власних квартир сумний: ворог, який не отримує протидію, посилюється, масштабується з шаленою швидкістю, починає терор на більшу глибину в районах чи наступних селах, які ще вчора вважалися безпечними.
А той будинок, куди “герої” не пустили пілотів теж приречений. Адже якщо на першій лінії ворог не може виявити пілотів, він буде стирати будинки, які теоретично зручні для роботи БПЛА, і байдуже, що ніхто з них не літає і живуть цивільні, – зазначила військова
Вона додала, що найстрашніше для цивільних – якщо військових цілей ворог взагалі не бачитиме.
Коли ворог в купі з бабками-крикухами відтиснув військових до наступних кварталів, або ще гірше з вашого села чи міста тоді ви потрапите в пекло. Повірте, цивільні, що продовжують жити в кілер- зонах – це добре якщо є військові навколо, і ворог занятий полюванням за військовими цілями. Якщо військових не стає, наша бойова робота мінімізується, непокараний ворог відчуває вседозволеність: будь-яка бабуся для ворога стає бажаною ціллю. Ефпівішки сліпі: ворог звітує за вбитих бабок, як за знищену піхоту. Ворогу треба подавати командуванню красиві звіти і за відсутності військових цілей: відповідно за бабусями і дідусями починається професійне полювання, – пише Тетяна Чорновол
Отже, що робити, якщо ви не залишили зону обов’язкової евакуації?
Моя порада: не проганяйте пілотів, що просяться у ваш будинок працювати. Пустіть. Лише домовтеся з ними, щоб вони допомогли облаштувати вам житло в подвалі. Повірте, в підвалі буде дуже затишно якщо перетягнути туди півквартири. Військові поруч можуть поділитися теплом, світлом, водою. Великі підвали багатоповерхівок цілком можуть вмістити останніх жителів і пару екіпажів. У ваших квартирах ви не виживете в будь-якому разі, байдуже, будуть у вашому будинку працювати військові чи ні. А у підвалах біля військових у вас є шанс дожити до приходу світлої думки, що єдиний варіант – це тікати. Куди завгодно, як завгодно, під будь яким парканом краще ніж в пеклі на першій лінії, – каже Захисниця
Друга порада – відкрийте всі замки
Від дрона, що атакує, не втечеш, і навколо дерева чи будки не дуже побігаєш. Якщо вас щось порятує в тому випадку, то це не маневри, а просто удача, як і продавця кавунів з Херсона. Йому пощастило, що на дроні був камулятив і влучив трохи криво. Проте під дронами можна пересуватися умовно безпечно в щільній забудові, якщо дотримуватися простих правил, – каже Тетяна Чорновол
Перше – слухати, друге – бачити в полі зору укриття.
Що таке укриття: відкритий підвал, погреб, під’їзд, бетонні коробочки укриття розставлені у фронтових містах, трохи гірше, але теж згодиться – густі високі дерева.
Тобто проходиш повз одне укриття – призупинився послухав, тихо – намацав очима наступне укриття і до нього, якщо почув дрон в процесі переміщення – руки в ноги і бігом до наступної точки обраної, як укриття. Не намагаєшся з’ясувати з якої сторони летить дрон, наш чи ворожий, а бігом-бігом забігаєш в під’їзд, під дерево, чи укриття і чекаєш, коли звук пропаде, – радить Захисниця
Вона наголошує, що це дуже дієвий спосіб не стати жертвою ворожого сафарі, але в ньому є одна проблема: у фронтових містах все закрито на замки. Підїзди, підвали, і навіть укриття, збудовані за великі бюджетні гроші, завжди закриті на замки.
Щоб бомжі не напісяли, щоб крани не вкрали, щоб військові не зайшли, і просто так, для порядку. Ті самі бабуськи, які ревносно слідкують, щоб в їх будинку все було під замком, потім метушаться, бьються в закриті двері, коли ворожий дрон наздоганяє їх біля сусіднього будинку, коли вони йдуть в магазин за хлібом, – пише військова
Щоб ви розуміли всю абсурдність ситуації: у фронтових містах можна побачити будинки: де ніхто не живе, бо то залишки після прильотів кабів. Квартири спалені, останні вцілілі квартири відкриті, бо під час вибухів двері як пробки вилітають. Однак офіційні укриття в цих будинках в підвалах намертво закриті дорогими металевими дверима, коштовним замками, які натендерили за космічну ціну, і вибити-зламати їх дуже важко, – додала Тетяна Чорновол
Вона каже, що часто ключі у голів ОСББ, які проживали в тих же будинках, і коли виїжджали, перевірили, щоб все було закрито.
Тому, проходячи повз цей будинок, військові чи цивільні не можуть сховатися.
Ну з людьми все зрозуміло: в тих умовах не можна вимагати адекватності від бабусьок, люди виживають самі по собі, інстинкти виживання загострені на своїй персоні. Проте, для чого нам військово-цивільні адміністрації? Чому вони не можуть вирішити проблему з замками на УКРИТТЯХ? – пише Тетяна Чорновол
Вирішується проблема, на її думку, дуже просто: рейди по місту, вирізання замків: в підвали, в підїзди, в укриття, щоб не можливо було їх закривати місцевим мешканцям.
Пані Тетяна наголошує, що мова йде про кіллер-зони, які офіційно мають статус зон примусової евакуації.
Там не може бути у пенсіонерки приватної власності на підїзд чи підвал. Вирізали замки, ще й штрафом пригрозили, – наголошує військова
Приватний сектор
Хто воює, той знає, що навіть в приватному секторі, що на “нулі”, де всі хати – руїни, всі ворота і хвіртки на замку. Погреби і підвали на замку. Якщо військові тікають з підбитої машини: метушаться посеред вулиці, як мішені в тирі, смикають закриті ворота. Власники, коли тікають стараються все надійно закрити, ще й просять тих, хто залишається наглядати, щоб було все закрито. Байдуже, що відкриті ворота, це для когось останній шанс вижити. А майно, воно все-одно згорить, тут до гадалки не ходи, – каже Тетяна Чорновол
Вона наголошує: те що не роблять власники: повинні робити військово-цивільні адміністрації. В приватній забудові треба вирізати замки на воротах, в підвалах, в погребах, гаражах покинутих будинків. Щоб у подвір’ях можна було заховатися, як перехожим, так і мобільним вогневим групам – мисливцям за дронами.
А що ви думали? Захисникам треба допомагати, їм треба маневри і укриття для роботи. Тоді і тільки тоді їх буде багато і вони кардинально будуть зменшувати кількість дронів, які залітають вглиб, – пише Захисниця
Про тривоги
Приділила увагу вона і темі тривог у фронтових містах.
5 хв тривоги на всіх децебелах і ще 10 хв відбою. Часто ці тривоги про ракети чи шахеди, які йдуть транзитом, зате, коли вона лунає ти не чуєш дрон, що летить на тебе. А, як я писала, слух головний захист. Ну, невже у цивільно- військових адміністрацій мізків не вистачає зробити тривогу короткою, а відбої тривоги взагалі прибрати. Які відбої небезпеки взагалі можуть бути у фронтових містах? – каже Тетяна Чорновол
Бетонні укриття і сітки
І ще, на її думку, бетонних коробочок укриттів треба більше. Вони ефективні, відносно недорогі, і легко монтуються.
А от сітки над вулицями, на думку Тетяни Чорновол, – це більше психологічний захист. Бо вибух осколкового БК на висоті сітки над людьми і машинами смертельний.
А ось коробочки укриття це дуже гуд, – каже пані Тетяна
Також, на її думку, варто було б дронами розтягувати сітку над дворами багатоповерхівок, по верхівках високих дерев. Сітка на висоті 15 метрів – це був би ефективний захист цивільних у фронтових міст.
Деякі індивідуальні дії для захисту
Перше: табу в сутінковий час їзди на фарах в 30 км зоні від фронту
Денні фпв-дрони зазвичай мають світлочутливу камеру, вони так сяк бачать навіть в дуже темних сутінках. А фари авто бачать дуже чудово і за багато кілометрів. У нас був період, коли ми працювали в сутінках на фари. Жодне авто від нас не втекло. Результати влучання були різні, але догнали ми кожну!!! машинку. Щоб ви зрозуміли, даю відео, як це виглядає. Воно пришвидшене: 4 хвилини я не могла догнати авто, яке побачила дуже далеко, за 5 кілометрів, але таки догнала, і згідно перехопленням задвохсотили ворожого комбата, – розповідає військова
Взагалі, за її словами, ворог вважає сутінки часом переміщення військових, тому їздити в цей час не бажано, на фарах – тим паче.
Друге табу: використання масксіток
Особливо вкривати ними авто. Їх видно. І ворог приймає кожну масксітку, як військову ціль.
Ваші будинки/ квартири
Приберіть все з балконів – дуже легко спалити квартиру, закинувши запальничку на хлам на балконі. Хороше вогнище на балконі підпалює сусідні балкони, – радить військова
Вибух всередині має набагато більшу руйнівну силу ніж зовні.
Тому, за її словами, на вичищені балкони можна затягти якийсь металобрухт, який перекриватиме доступ до вікна кімнати. На козирки підїздів добре вішати цепки, які не дадуть оптиці залетіти всередину.
Особисті маневри
- Якщо їдете з аналізатором і побачили свою машину на екрані, не треба тікати на машині. Треба тікати з машини.
- Якщо ви групою – тікати в різні сторони.
- Якщо дрон йде на удар – відскакувати в сторону в одночасному падінні на землю.
Тетяна наголосила, що майже всі поради – з власного досвіду.
На закінчення ще раз повторю: все одно всі ці особисті маневри малоефективні, найважливіше в будь-якому фронтовому місці для захисту від дронів – це масштабна робота наших дроноводів. Будете допомагати їм – збільшите власні шанси на виживання. А найкраща допомога – це покинути ті місця, які треба їм для роботи. Адже якщо будинок цікавить пілотів, як укриття, значить зона вашого проживання вже приречена. А ваша евакуація, яка затримується, може коштувати життя комусь іншому, хто буде вас рятувати, або вивозити ваше тіло, – додала військова
Також пропонуємо підписатися на Телеграм-канал ДеДопомога, аби дізнаватися про різні види допомоги українцям.
Можливо, вам також буде цікаво: Як пережити екстремальну спеку в Україні: корисні поради
