Вбиті росією. Матвій Волобуєв був уродженцем Києва. Навчався на другому курсі інституту, але перервав навчання і добровільно вступив до лав Головного управління розвідки. Служив розвідником, заступником командира відділення. Поліг під час штурму у ближньому стрілецькому бою… “Подзвонив командир – і моє сонце згасло. Ворожа група прорвалася до наших позицій, в хід пішли гранати та стрілецька зброя. Противника ліквідували, але, на жаль, свою лицарську смерть знайшов мій звитяжний Матвій. Я питала у нього, що робити, коли від нього не буде вісточки, а він сказав: «Жить, мам, жить!». Тепер ці слова – мій особистий бронік” – сказала мама….
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Матвій Волобуєв
Сержант Матвій Волобуєв народився 30 жовтня 2003 року в Києві. Був студентом 2-го курсу Навчально-наукового інституту енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
У 2023 році Матвій добровільно вступив до лав Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Служив розвідником, заступником командира відділення у Спецпідрозділ ГУР МО України «Артан».
«Мій син пішов на війну добровільно, перервавши навчання в університеті. Був спокійним і впевненим у своєму рішенні. Важко переносив втрати побратимів. Будучи в госпіталі після поранення, сказав, що у підрозділі не вистачає людей і він скоро повертається у стрій, бо це його робота», – сказала мама Інна
Матвій на псевдо Буєв поліг 22 грудня 2024 року в селі Кам’янське Запорізької області під час штурму у ближньому стрілецькому бою. Воїну назавжди 21.
«24 грудня подзвонив командир – і моє сонце згасло. Ворожа група прорвалася до наших позицій, в хід пішли гранати та стрілецька зброя. Противника ліквідували, але, на жаль, свою лицарську смерть знайшов мій звитяжний Матвій. Я питала у нього, що робити, коли від нього не буде вісточки, а він сказав: «Жить, мам, жить!». Тепер ці слова – мій особистий бронік», – сказала Інна Волобуєва
Поховали захисника в Києві.
Посмертно воїна нагородили медалями від ГУР «За бойові заслуги» та «Сміливець».
У нього залишилися мама, бабуся та дві молодші сестри.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
