Вбиті росією. Олександр Чистов був уродженцем Гуляйполя. Захоплювався футболом і баскетболом. Опанував професію електромонтера. З дитинства мріяв стати військовим. Коли почалася АТО, він добровільно звернувся до військкомату. Служив на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» – флагмані ВМС України. Згодом його перевели на рятувально-пошукове судно «Донбас», яке базувалося в Маріуполі. Загинув в Маріупольському торговельному порту. Під час авіаційного обстрілу він намагався врятувати пораненого побратима, який нині перебуває в полоні.
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Чистов
Загиблі Захисники України: Олександр Чистов
Головний старшина Олександр Чистов народився 22 червня 1995 року в місті Гуляйполе Запорізької області. Навчався у школі № 1. Захоплювався футболом і баскетболом. Опанував професію електромонтера. З дитинства мріяв стати військовим.
«Сашко був дуже добрим. Ніколи не проходив повз, якщо комусь була потрібна допомога. Він дуже любив активний відпочинок і спорт, завжди знаходив спосіб бути там, де рух, люди і відбувається щось цікаве», – розповіла дружина Анастасія.
Коли почалася АТО, він добровільно звернувся до військкомату. Після медкомісії його направили до навчального центру під Києвом. Згодом вступив до Фахового коледжу морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», де навчався за спеціальністю «Інструктор з рятувально-пошукових робіт».
«Ми вперше зустрілися у його знайомого на дні народження. Ця зустріч тривала кілька секунд, але мене підкорила його усмішка – Сашко був дуже милий. Потім розповідав, що я йому сподобалася. А вже через півтора року я їхала за ним у Маріуполь. Там ми жили до початку повномасштабної війни», – поділилася Анастасія
Після навчання Олександр уклав п’ятирічний контракт і служив на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» – флагмані ВМС України. Згодом його перевели на рятувально-пошукове судно «Донбас», яке базувалося в Маріуполі.
«Незважаючи на те, що моряки мали можливість залишити Маріуполь, мій чоловік спочатку вивіз із міста мене з дітьми, а потім повернувся до побратимів. Молодший син пам’ятає батька лише за фотографіями та відео», – розповіла дружина
26-річний Олександр Чистов поліг 14 березня 2022 року в Маріупольському торговельному порту. Під час авіаційного обстрілу він намагався врятувати пораненого побратима, який нині перебуває в полоні.
Понад рік родина чекала на підтвердження його загибелі. Після чергового обміну тілами за результатами ДНК-експертизи встановили особу Олександра. Оборонця поховали 15 липня 2023 року на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Світлину Олександра розмістили на Алеї слави у Запоріжжі.
У нього залишилися дружина Анастасія, мати Людмила, сини Іван і Гліб.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
