Вбиті росією. Сергій Шевцов був уродженцем міста Ірпінь. Під час окупації Київщини його викрали російські військові і закатували в СІЗО у Курську. Тільки у 2024 році рідні дізналися про долю Сергія. Його смерть підтвердила експертиза ДНК. «Їх сильно катували… Ногу Сергія доламали. У нього двічі зупинялося серце. Відкачали, щоб знову знущатися, били в коридорі, дорогою до камери. В камері в нього знову зупинилося серце…» – розповів свідок
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Сергій Шевцов
Загиблі мешканці Київщини: Сергій Шевцов
35-річний Сергій Шевцов був цивільним заручником – 20 березня 2022 року російські військові викрали його з вулиці в місті Гостомель на Київщині.
«10 лютого 2022 року Сергій зламав ногу. 18 лютого його прооперували в Бучі – вставили в кістки металеві стержень та пластину. А потім почалася повномасштабна війна. Лікарня закрилася. Батько Сергія привіз його додому, син ходив на милицях. Ми з ним жили вдвох у квартирі», – розповіла Клавдія Шевцова, мама
Під час окупації Київщини російські військові поламали сім-карти матері та сина. Була складна ситуація з їжею, водою, медикаментами. У другій половині березня Сергій уже міг пересуватися без милиць, але дуже кульгав. Крім того, загноїлися рани, тому він часто підгортав ліву штанину.
20 березня 2022 року Сергій відійшов від дому в Гостомелі. Після цього мати його більше не бачила.
«Я шукала його по місту. Потім жінка з ЖК «Ягода» розповіла, що бачила, як молодого хлопця на покривалі вантажили на танк. У нього була підгорнута штанина, забинтована нога. Накрили його лимонною курткою. А в Сергія такий пуховик був якраз. Я не хотіла вірити, що це він. Сподівалася на диво», – сказала мама
До літа 2024 року в рідних не було інформації про долю Сергія. А в серпні зателефонував слідчий і повідомив Клавдії, що є збіг за ДНК із тілом, яке повернули в межах обміну ще в грудні 2023-го.
У свідоцтві про смерть написали: загинув через дію тупого предмета. Дату вказали – 23 березня 2022 року.
Останки Сергія кремували і поховали на кладовищі в мікрорайоні Лісова Буча. У січні 2025 року знайшовся свідок, який розповів про останні дні Сергія. Він був у неволі разом із ним.
«Той чоловік сказав, що пообіцяв синові знайти мене і все розповісти. Номер взяв у селищній раді. Він приїжджав до нас. Сказав, що Сергія з Гостомеля на танку привезли в Білорусь. Там вони переночували в ангарі, а зранку 23 березня їх посадили на Іл-76 і повезли в Курськ, в СІЗО №1. Їх сильно катували… Ногу Сергія доламали. У нього двічі зупинялося серце. Відкачали, щоб знову знущатися, били в коридорі, дорогою до камери. В камері в нього знову зупинилося серце. Його забрали відкачувати на коридор. А на ранок той свідок дізнався, що наш Сергій не вижив», – зі сльозами розповіла мати
Сергій Шевцов народився в місті Ірпінь на Київщині. Закінчив Київський центр професійно-технічної освіти, став автоелектриком. Працював у Гостомелі на склозаводі.
«Він завжди мріяв їздити за кермом, тому влаштувався на автонавантажувач. Останні роки з батьком встановлював та ремонтував котли, колонки. А ночами – паяв, ремонтував людям планшети, телефони. В сина були золоті руки. Його всі жінки тут любили, бо гострив їм лопати, сапки, нікому не відмовляв у допомозі», – сказала мама
У Сергія Шевцова залишилася мама і сестра.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
