Вбиті росією. Дмитро Вовчок був уродженцем Миколаївщини. Змалку був привчений до праці й наполегливості. Закінчивши професійне училище, вирішив стати військовим. Їздив у зону АТО. Наприкінці 2021 року отримав звання молодшого сержанта. На початку повномасштабного вторгнення служив біля селища Сартана на Донеччині. Згодом разом з побратимами боронив Маріуполь…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Дмитро Вовчок
Загиблі Захисники України: Дмитро Вовчок
Молодший сержант Дмитро Вовчок на псевдо Шаман народився 12 травня 1999 року в селі Пересадівка на Миколаївщині. Зростав у родині робітників, змалку був привчений до праці й наполегливості. З дитинства вирізнявся чесністю та загостреним почуттям справедливості.
«Ще в дитячому садку та школі захищав тих, кого ображали, навіть якщо кривдники були сильнішими за нього. Він не боявся відстоювати правду, тому в садочку його ще кілька років згадували як малого забіяку. У школі хотів довести навіть одинадцятикласникам, що його не варто ображати чи недооцінювати через невисокий зріст. Особливого бажання вчитися не мав, зате любив театральні сценки. Добре виконував ролі не лише в школі, а й у гуртках місцевого будинку культури», – розповіла мати Олена
Після школи Дмитро вступив до Вищого професійного училища № 21 у Миколаєві, де навчався за спеціальністю «електромеханік». У цей період він захопився ідеями націоналізму й патріотизму, долучився до організації «Правий сектор», де знайшов однодумців.
У 2018 році, після отримання диплома, Дмитро сказав батькам, що хоче поїхати до друзів. А сам на два тижні вирушив у зону АТО у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
«Приблизно в цей час він познайомився з командиром Сергієм Волинським. Після розмови той сказав, що війську потрібні такі гарячі серця, як у Дмитра», – розповіла Олена
Після тримісячного навчання та складання присяги Дмитра направили до Маріуполя у складі 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Уже за тиждень він вирушив у перше відрядження в район бойових дій.
Наприкінці 2021 року Дмитро отримав звання молодшого сержанта. Під час служби він брав участь у численних навчаннях і ділився здобутим досвідом з молодшими бійцями. Побратими любили й поважали його за чесність, відданість і доброту.
За службу його відзначили нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, медаллю «За незламність духу» та нагрудним знаком «Знак пошани».
Дмитро був відданий не лише військовій справі, а й родині та коханій. Після повернення з ротації він хотів їй освідчитися.
На початку повномасштабного вторгнення він служив біля селища Сартана на Донеччині. Згодом разом з побратимами боронив Маріуполь, який російські війська взяли в облогу. Морський піхотинець поліг 31 березня 2022 року. Йому назавжди 22.
Посмертно Дмитра нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
18 серпня 2023 року воїна поховали в рідному селі Пересадівка.
У нього залишилися батьки, сестра та кохана дівчина.
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
