Вбиті росією. Володимир Гузар був уродженцем Маріуполя. З 2009 року служив за контрактом у 1-му Донецькому прикордонному загоні, був начальником ремонтно-експлуатаційної групи відділення матеріального забезпечення. Боронив незалежність України від початку війни: брав участь в АТО та ООС. Вийшов з «Азовсталі» у ворожий полон 16 травня. Пережив теракт в Оленівці. Потім його вивезли в Росію і закатували в слідчому ізоляторі 2 міста Таганрог…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Володимир Гузар
Загиблі Захисники України: Володимир Гузар
Штаб-сержант Володимир Гузар на псевдо Гудзон загинув у російському полоні. Це сталося 5 вересня 2022 року в слідчому ізоляторі 2 міста Таганрог, РФ. Воїну назавжди 32 роки.
Володимир народився в Маріуполі. Вчився у школі №28 і коледжі №74. Опанував професію зварювальника у Приазовському державному технічному університеті, проте жодного дня не працював за фахом..
«Вовчик ріс звичайним хлопцем, але з загостреним відчуттям справедливості. Завжди був готовий всім допомогти, бо був добрим. Любив футбол і своє місто. Дуже цінував дружбу та стояв горою за друзів. Найбільше цінував у людях надійність, відданість і справедливість, бо і сам був таким. У вихідні від служби дні любив зібратися на природі з друзями, посидіти в родинному колі. Після одруження дружина Наталя та синочок Богданчик стали його життям, він їх безмежно любив», – розповів батько захисника Ігор
З 2009 року Володимир служив за контрактом у 1-му Донецькому прикордонному загоні, був начальником ремонтно-експлуатаційної групи відділення матеріального забезпечення.
«Володимир був душею компанії. Полюбляв збиратися всією родиною та друзями. Ці зустрічі були для нього емоційною підзарядкою. Він був чесною та доброзичливою людиною. Навіть у надскладних ситуаціях завжди допомагав побратимам. Міг віддати останнє та ніколи не поступався своїми людськими принципами», – розповіла дружина Наталя Гузар
Чоловік боронив незалежність України від початку війни: брав участь в АТО та ООС на території Донеччини. Зарекомендував себе як професіонал, який відповідально та сумлінно ставиться до службових обов’язків.
З початком повномасштабного вторгнення Гудзон у складі свого підрозділу та спільно з військовослужбовцями «Азова» стояв на захисті Маріуполя. У складі зведеної групи виконував бойові завдання в мікрорайоні «Східний». Також Володимира залучали до бойових чергувань, щоб виявляти рух російської техніки та попереджувати спроби наступу ворога.
15 березня група, у складі якої був Володимр Гузар, у запеклому бою здобула автомобіль «Урал» з боєкомплектами до групової зброї та продуктами харчування. Гудзон також неодноразово чергував, щоб до пункту тимчасової дислокації прикордонного загону на меткомбінаті «Азовсталь» не пройшли ворожі диверсійно-розвідувальні групи.
З 17 по 20 квітня на спостережних постах поблизу «Шлакової гори» Володимир виявляв сили противника та допомагав побратимам коригувати вогонь. З 25 квітня по 5 травня в оперативному підпорядкуванні командирові 1 батальйону окремого загону спеціального призначення «Азов» виконував бойові завдання в Лівобережному районі та на території метзаводу.
Гудзон вийшов з «Азовсталі» у ворожий полон 16 травня.
«Пройшов все пекло Маріуполя та «Азовсталі», пережив теракт в Оленівці. Потім його вивезли в Росію, де вороги і закатували. Що йому довелося там пережити, лише Богу відомо. Батьки втратили свого єдиного сина, Україна втратила свого захисника. Без батька залишився синочок Богданчик. У скорботі кохана дружина. Володя житиме у нашій пам’яті вічно», – сказала тітка Олена
Тіло воїна кремували лише в травні 2024 року. Воїна поховали в колумбарії на Лісовому кладовищі в Києві.
За гідну службу Володимира Гузара нагородили нагрудним знаком «Відмінний прикордонник» та «10 років сумлінної служби». Посмертно захисника відзначили медаллю «За оборону України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Із найближчих родичів у Володимира залишилися мати Раїса, батько Ігор, син Богдан, дружина Наталя.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nsn.net.ua/tag/memorial/
