— Він занадто молодий, щоб стати класиком.
Напевно, саме так могли подумати сучасники Богдана Ігоря Антонича. Молодий поет, якому ще не виповнилося й тридцяти, видав лише кілька збірок, мріяв про одруження, будував плани, багато писав і майже нікому не був відомий за межами Галичини.
Ніхто не здогадувався, що жити йому залишилося зовсім недовго. А ще менше людей могли уявити, що через десятиліття його вірші співатимуть зі сцени, вивчатимуть у школах, а літературознавці називатимуть його одним із найгеніальніших українських поетів ХХ століття.
Богдан-Ігор Антонич
Богдан Ігор Антонич помер 6 липня 1937 року, проживши лише 27 років. Саме тому сьогодні ми згадуємо людину, яка за надто коротке життя встигла залишити українській літературі цілий всесвіт.
Богдан Ігор Антонич свідомо обрав українську культуру
Богдан-Ігор Антонич у дитинстві
Богдан Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в лемківському селі Новиця. Цікаво, що його родина спочатку мала зовсім інше прізвище — Кіт. Батько, який був греко-католицьким священником, змінив його на Антонич, вважаючи попереднє недостатньо поважним для священнослужителя.
Дитинство майбутнього поета минуло серед лемківської культури, народних пісень, карпатської природи й давніх легенд. Саме цей світ назавжди залишився в його поезії.
Навчався Антонич у польському середовищі, а згодом вступив до Львівського університету на польську філологію. Української кафедри тоді не існувало. Проте саме там він зробив вибір, який визначив усе життя: свідомо вирішив писати українською мовою.
Літературознавці зазначають, що українська для нього була не просто мовою народження, а мовою, яку він наполегливо вдосконалював, шукаючи власний стиль і власний голос.
Богдан Ігор Антонич писав так, ніби природа була живою
Богдан-Ігор Антонич серед студентів Львівського університету — у другому ряду перший ліворуч
Антонич дуже швидко став одним із найяскравіших молодих поетів Галичини.
У 1931 році побачила світ його дебютна збірка «Привітання життя», а згодом вийшли «Три перстені» та «Книга Лева». Уже після смерті були надруковані знамениті «Зелена Євангелія» і «Ротації».
Його поезія була незвичною для свого часу. У ній природа розмовляла з людиною, дерева ставали живими істотами, місто набувало майже апокаліптичних рис, а язичницькі образи дивовижно перепліталися з християнською символікою.
Сам про себе Антонич писав:
«Захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля».
Ці слова стали одним із найвідоміших його творчих самовизначень.
Кохання, яке не встигло стати сім’єю
Ольга Олійник
На одному з літературних вечорів Богдан Ігор Антонич познайомився з Ольгою Олійник.
Вони покохали одне одного, зустрічалися кілька років і планували одружитися. Саме їй поет присвячував багато своїх віршів, зокрема зі збірки «Зелена Євангелія».
Богдан-Ігор Антонич
Весілля так і не відбулося.
Передчасна смерть поета перекреслила їхні плани, залишивши цю історію одним із найсумніших епізодів його короткого життя.
Богдан Ігор Антонич прожив лише 27 років
У 1937 році після перенесеного апендициту виникли тяжкі ускладнення. Згодом розвинулося запалення легень.
Організм, виснажений гарячкою, не витримав.
6 липня 1937 року Богдан Ігор Антонич помер у Львові, не доживши навіть до двадцяти восьмого дня народження. Поховали поета на Янівському цвинтарі.
Сьогодні дослідники нерідко називають його одним із перших представників умовного «Клубу 27» — митців, які залишили величезний слід у культурі, хоча прожили надзвичайно мало.
Весілля у селі Бортятин біля Судової Вишні. Богдан-Ігор Антонич, 19-літній студент першого курсу Львівського Університету, перший у задньому ряді на фото. Сімейне фото Романа Ващука
Поета намагалися забути, але він повернувся
Після приходу радянської влади творчість Антонича фактично опинилася під забороною.
Його називали «аполітичним містиком», майже не перевидавали, а про самого автора довгі роки майже не згадували.
Лише українська діаспора зберігала пам’ять про поета. Уже наприкінці ХХ століття його творчість повернулася в Україну, а сьогодні Антонич вважається одним із найвизначніших модерністів української літератури.
Одна з небагатьох фотографій Богдана-Ігоря Антонича
Його вірші звучать у сучасній музиці, їх виконують відомі українські артисти, а нові покоління читачів знову відкривають для себе дивовижний світ поета, який умів бачити життя там, де інші бачили лише слова.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Ярослав Стецько. КДБ написав йому некролог ще за життя
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
