20 червня 1929 року в еміграції помер Євген Чикаленко — людина, без якої українська культура, преса та національний рух початку ХХ століття могли б виглядати зовсім інакше.
Його не називали видатним полководцем. Він не очолював уряди та не вигравав битви. Але саме він роками фінансував українську справу тоді, коли за українське слово могли переслідувати, а українська преса виживала буквально на ентузіазмі кількох людей.
Сьогодні ім’я Чикаленка знають далеко не всі українці. Водночас його знаменитий вислів став справжнім дороговказом для багатьох поколінь:
«Любити Україну треба не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені».
І все його життя стало підтвердженням цих слів.
Євген Чикаленко: шлях від заможного землевласника до українського мецената
Євген Чикаленко народився 1861 року на Херсонщині в заможній родині. Здавалося, на нього чекало спокійне життя успішного господаря та агронома.
Однак доля розпорядилася інакше.
Ще молодим він захопився українською культурою, літературою та громадською діяльністю. У той час Російська імперія обмежувала використання української мови, а будь-які прояви українського національного життя перебували під підозрою влади.
Для багатьох це було приводом мовчати. Для Чикаленка — навпаки. Він вирішив допомагати всьому, що могло сприяти розвитку української нації.
Як Євген Чикаленко фінансував українську пресу
На початку ХХ століття українська газета була не просто засобом масової інформації. Вона була інструментом боротьби за право українців залишатися українцями.
Саме тому Чикаленко почав вкладати величезні кошти у видавничу справу.
Він став одним із головних фінансистів газет «Громадська думка» та «Рада». Особливо важливою була «Рада» — перша щоденна українськомовна газета на Наддніпрянській Україні.
Газета «Рада» – щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою, яка виходила у 1906–1919 роках. Її видавав і фінансував Євген Чикаленко
Видання постійно потребувало грошей. Передплатників бракувало, реклама майже не приносила доходів, а влада уважно стежила за кожним номером. Щоб газета не закрилася, Чикаленко роками покривав її збитки зі своєї кишені. Фактично він витрачав власний статок на те, щоб українці могли читати новини рідною мовою.
Газета «Рада» – щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою, яка виходила у 1906–1919 роках. Її видавав і фінансував Євген Чикаленко
Євген Чикаленко і створення українського словника
Ще одним його важливим внеском стала підтримка Бориса Грінченка. Саме завдяки допомозі Чикаленка вдалося завершити роботу над знаменитим «Словарем української мови», який став основою української лексикографії.
Для сучасної людини словник може здатися звичайною книгою. Але на початку ХХ століття це був справжній акт культурного спротиву. Кожне українське слово, надруковане в ньому, доводило: українська мова існує, розвивається і має майбутнє.
«Словарь української мови» або «Словник української мови», також іноді згадується як «Словник української мови Грінченка». Перекладний українсько-російський словник з елементами тлумачного словника. Був виданий у 1907–1909 роках у Києві в 4 томах
Будинок Євгена Чикаленка став центром українського життя
У Києві його оселя перетворилася на місце зустрічі найвідоміших українських інтелектуалів. Тут бували Борис Грінченко, Микола Лисенко, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко та багато інших діячів українського відродження.
У ті роки саме в таких квартирах народжувалися ідеї, які згодом вплинули на майбутнє України. Сучасники жартома називали будинок Чикаленка «всеукраїнським вуликом», адже тут постійно вирувало громадське та культурне життя.
Згаданий композитор Микола Лисенко (на фото з капелюхом) під час гостювання в Євгена Чикаленка (другий зліва) у селі Кононівка
Чому Євген Чикаленко закінчив життя в еміграції
Революційні події початку ХХ століття подарували українцям надію на власну державу. Чикаленко підтримував український рух і допомагав йому не лише словами, а й грошима.
Проте поразка визвольних змагань перекреслила багато сподівань. Більшовицька влада знищила той світ, заради якого він працював десятиліттями.
Майно було втрачено. Багато друзів загинули або опинилися в еміграції. Сам Чикаленко також був змушений залишити Україну. Останні роки життя він провів у Чехословаччині, далеко від рідної землі, якій присвятив усе життя.
20 червня 1929 року його серце зупинилося у Празі.
Прага. Євген Чикаленко сидить із паличкою у лівій частині світлини
Чим запам’ятався Євген Чикаленко
Сьогодні ім’я Євгена Чикаленка стоїть поруч із людьми, які формували українську націю не зброєю, а працею, словом та жертовністю.
Він не залишив після себе заводів чи багатств.
Натомість залишив значно більше — українські книги, українські газети, українську культуру та приклад того, як одна людина може вплинути на долю цілого народу.
І, мабуть, найкращим підсумком його життя залишаються слова, які не втратили актуальності навіть через століття:
«Любити Україну треба не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені».
Місце поховання Євгена Чикаленка. Цвинтар у чеському місті Подєбради. Колумбарій, номер сектору 573
Вам також буде цікаво: Постать дня. Володимир Оскілко: генерал УНР, який повстав проти Петлюри і загинув від кулі агента ЧК
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
