3 липня народився Юліан Буцманюк — художник, січовий стрілець, фотограф, творець українського модерну та один із тих митців, яких радянська влада десятиліттями намагалася змусити забути. У рубриці «Постать дня» розповідаємо історію людини, яка спочатку боролася за Україну зі зброєю, а потім — пензлем.
— Спалити.
Саме таке рішення ухвалила радянська влада щодо картин українського художника Юліана Буцманюка. Його полотна разом із роботами десятків інших українських митців винесли з музею, заснованого митрополитом Андреєм Шептицьким, і просто знищили. Ім’я художника викреслили з мистецьких довідників, про нього перестали писати, а його творчість фактично заборонили.
Та був один виняток. Те, що Буцманюк створив на стінах українських храмів, знищити виявилося значно важче. Більше того — навіть за радянських часів студентів навчали монументального живопису за його роботами, хоча ім’я автора при цьому воліли не згадувати.
Саме тому сьогодні, 3 липня, у день народження митця, ми згадуємо Юліана Буцманюка — людину, яка залишила Україні не лише картини, а й цілу художню епоху.
Юліан Буцманюк
Юліан Буцманюк рано став сиротою, але знайшов свій шлях у мистецтві
Юліан Буцманюк народився 3 липня 1885 року в селі Сморжів на Львівщині. Батько, сільський учитель, помер, коли хлопчикові ще не виповнився рік. Згодом не стало й матері. Майбутньому художникові довелося дуже рано самостійно заробляти на життя.
Попри це талант юнака був настільки очевидним, що навіть без академічної освіти його запросили працювати над розписами львівської латинської катедри. Саме тоді на здібного юнака звернув увагу реформатор українського сакрального мистецтва Модест Сосенко. Незабаром Буцманюк став його учнем, а невдовзі його талант помітив і митрополит Андрей Шептицький.
Саме Шептицький забезпечив молодому художнику можливість навчатися у Краківській академії мистецтв. Для сироти, який ще недавно працював підмайстром, це був шанс, що змінював усе життя.
Скандал, який міг поставити хрест на кар’єрі
Під час роботи над храмовими розписами у Славському навколо молодого художника вибухнув гучний скандал. Через плітки про нібито роман із дружиною його наставника Модеста Сосенка замовники один за одним почали відмовлятися від співпраці. Уже готові проєкти храмових розписів знищували, а нові замовлення скасовували.
Кар’єра Буцманюка могла завершитися, ледь розпочавшись. Ситуацію врятував митрополит Андрей Шептицький, який підтримав художника й допоміг йому повернутися до навчання. У листах Буцманюк дякував митрополитові за те, що той буквально врятував його майбутнє.
Державний секретаріат військових справ ЗУНР, лютий 1919. Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло. Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський / Українська Вікіпедія
Юліан Буцманюк змінив пензель на військовий однострій
Коли розпочалася Перша світова війна, художник без вагань вступив до Легіону Українських січових стрільців. Він воював, був поранений, служив у лавах Української галицької армії, а згодом став одним із організаторів легендарної Пресової Кватири УСС.
Листівка Юліана Буцманюка «На спомин головних боїв Українського легіону», 1918 рік (ілюстрація з ЕСУ)
Саме завдяки роботі Буцманюка та його побратимів сьогодні збереглися сотні фотографій, замальовок і документальних свідчень про бойовий шлях Українських січових стрільців. Він фотографував фронт, створював агітаційні матеріали, малював листівки, портрети старшин і звичайних стрільців.
Після важкого поранення художник не залишив боротьби. Він почав створювати серії патріотичних листівок, кошти від продажу яких спрямовувалися на підтримку українського війська.
Юліан Буцманюк в однострої УСС
Юліан Буцманюк створив український модерн у храмах
Після війни художник продовжив освіту у Празькій академії мистецтв, а повернувшись додому, знову взявся за монументальний живопис.
Саме тоді народилися його найвідоміші роботи у Жовкві та інших українських храмах. Буцманюк поєднав традиційний іконопис із модерном, сміливо вводив українські національні символи, історичні сюжети та образи, яких раніше майже не було у сакральному мистецтві. Його святі нагадували українців, а розписи говорили не лише про віру, а й про історію народу.
Окремою сторінкою творчості стали вітражі. Після свого вчителя Модеста Сосенка саме Буцманюк став одним із перших українських художників, які професійно працювали у цьому жанрі.
Розписи Буцманюка в едмонтонському соборі (фото Вахтанга Кіпіані)
Вигнання, Канада і ще один український храм
Друга світова війна знову змусила художника залишити Батьківщину. Через Краків, Відень і Мюнхен він емігрував до Канади, де продовжив справу всього свого життя.
В Едмонтоні Юліан Буцманюк розписав собор святого Йосафата, створив десятки портретів і активно працював у середовищі української діаспори. Він став одним із керівників Братства Українських січових стрільців у Канаді, продовжуючи берегти пам’ять про визвольну боротьбу вже далеко від рідної землі.
Навіть за океаном художник залишався людиною, яка творила український культурний простір.
Псевдомозаїчний розпис з Богородицею та вітраж з архангелом Гавриїлом у каплиці жовківської церкви (фото з книги «Юліан Буцманюк. Стінопис жовківської церкви Христа Чоловіколюбця» )
Радянська влада намагалася стерти його ім’я
Після війни радянська влада зробила все, аби ім’я Юліана Буцманюка зникло з історії українського мистецтва. Його роботи вилучали з музеїв, частину полотен просто спалили, а самого художника майже не згадували у мистецтвознавчих виданнях.
Парадоксально, але саме його храмові розписи десятиліттями вивчали студенти монументального живопису. Роботи Буцманюка демонстрували як взірець майстерності, хоча автора цих шедеврів воліли замовчувати.
Лише після відновлення незалежності України ім’я художника почало повертатися до наукових досліджень, музеїв і культурної пам’яті.
Церква Успення Богородиці у Славську, яку розписували Сосенко і Буцманюк (фото з Мандрівки старим кордоном)
Людина, яка залишила Україну на стінах храмів
Юліан Буцманюк помер 30 грудня 1967 року в Едмонтоні. Він так і не повернувся на Батьківщину, але залишив її у своїх розписах, вітражах, фронтових фотографіях і картинах.
Його життя стало прикладом того, як мистецтво може бути не меншою зброєю, ніж рушниця. Спочатку він захищав Україну в однострої січового стрільця, а потім — пензлем, створюючи образ країни, яку хотіли позбавити історії та пам’яті.
І хоча Радянський Союз десятиліттями намагався викреслити його ім’я, сьогодні дедалі більше українців відкривають для себе творчість митця, який залишив свій слід не лише на полотнах, а й на стінах храмів, де його роботи й досі нагадують: справжнє мистецтво переживає будь-які імперії.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Михайло Драгоманов. Він говорив про незалежну Україну тоді, коли це здавалося небезпечною мрією
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
