— Ви більше не можете викладати в університеті.
Для більшості людей така звістка означала б кінець кар’єри. Для Михайла Драгоманова вона стала початком нового життя.
Михайло Драгоманов залишив Київ не за власним бажанням. Російська імперія більше не хотіла бачити серед професорів людину, яка відкрито говорила про права українців, досліджувала їхню історію, видавала українські книжки й доводила, що цей народ має право на власний голос.
Попереду були Женева, Софія, роки еміграції, заборонені праці, поліцейський нагляд і постійна туга за Батьківщиною. Та саме далеко від України він написав роботи, які вплинули на ціле покоління українських діячів і назавжди змінили українську політичну думку.
2 липня — день пам’яті Михайла Драгоманова. Саме цього дня 1895 року перестало битися серце одного з найвидатніших українських істориків, публіцистів і мислителів XIX століття. Імперія намагалася змусити його мовчати, але пережила сама себе, тоді як його ідеї й сьогодні звучать напрочуд сучасно.
Михайло Драгоманов: історик, який навчав українців думати вільно
Михайло Драгоманов
народився 1841 року в Гадячі на Полтавщині в родині, де книжки були такою ж природною частиною життя, як родинні розмови. Його батько походив зі старшинського козацького роду, а в домі панувала атмосфера поваги до освіти, історії та української культури. Саме тут формувався світогляд майбутнього мислителя, який згодом стане одним із найавторитетніших українських інтелектуалів XIX століття.
Його молодша сестра Ольга стане відомою під літературним псевдонімом Олена Пчілка, а племінниця — Лесею Українкою. Згодом саме Драгоманов матиме величезний вплив на формування її світогляду, листуватиметься з нею, підтримуватиме перші літературні кроки й стане одним із найближчих духовних наставників майбутньої поетеси.
Після навчання у Полтавській гімназії він вступив до Київського університету Святого Володимира. Уже тоді вирізнявся гострим розумом, феноменальною пам’яттю й небажанням бездумно погоджуватися з будь-якими авторитетами. Історія для нього ніколи не була набором дат. Вона була відповіддю на головне питання: чому Україна втратила власну державу і як вона може її повернути.
Михайло Драгоманов і боротьба, яка не потребувала шаблі
Михайло Драгоманов
Поки одні боролися зі зброєю, Драгоманов воював словом.
Він переконливо доводив, що українці — окремий європейський народ із власною історією, культурою та правом самостійно визначати своє майбутнє. Для Російської імперії такі думки були небезпечними.
Драгоманов працював професором Київського університету, активно досліджував український фольклор, історію, літературу, брав участь у діяльності Київської громади, писав праці, які читали далеко за межами України. Він був переконаний, що народ неможливо зробити вільним без освіти, науки та розвитку громадянського суспільства.
За життя він створив понад дві тисячі наукових і публіцистичних праць. Він однаково легко писав про історію козаччини, античний світ, українську літературу, політику, європейську демократію й місцеве самоврядування.
Через свої погляди він став вигнанцем
У 1876 році російська влада підписала сумнозвісний Емський указ, який суттєво обмежував використання української мови. Українські книжки забороняли, театри закривали, а діячів культури брали під особливий контроль.
Михайло Драгоманов
Драгоманов швидко став одним із головних об’єктів переслідування.
Його звільнили з університету, фактично позбавили можливості працювати й поставили перед вибором: мовчати або залишити країну.
Він обрав друге.
Спочатку переїхав до Женеви, де створив українську друкарню, яка видавала книжки й журнали, заборонені в Російській імперії. Саме звідси нелегально переправлялися в Україну видання українською мовою, які читали потайки.
Пізніше він оселився у Болгарії, став професором Софійського університету, але навіть там головною темою його життя залишалася Україна.
Людмила Михайлівна Драгоманова (1842 — 1918) — українська громадсько-культурна діячка, перекладачка, художниця. Дружина Михайла Драгоманова
Він не виховував революціонерів. Він виховував мислячих людей
Драгоманов часто сперечався навіть зі своїми однодумцями.
Він не вірив, що майбутнє можна побудувати лише силою зброї чи революційним терором. Натомість вважав, що справжня свобода починається з освіти, відповідальності й уміння критично мислити.
Старша дочка Драгоманових Лідія з чоловіком Іваном Шишмановим
Його ідеї нерідко викликали гострі дискусії серед української інтелігенції. Але навіть ті, хто не погоджувався з ним, визнавали масштаб його особистості.
Особливе місце у житті Драгоманова займала родина. Він був люблячим чоловіком і батьком, багато часу приділяв дітям, а в листах до рідних нерідко відкривався зовсім іншою людиною — теплою, уважною, дотепною й дуже людяною.
Син Михайла Драгоманова Світозар (праворуч) із племінником Димитром Шишмановим — єдиним сином його найстаршої сестри Лідії
Його серце перестало битися далеко від України
Аріадна (Рада) Драгоманова з матір’ю Людмилою та братом Світозаром
Останні роки життя були непростими. Постійна праця, матеріальні труднощі, конфлікти з окремими політичними діячами й підірване здоров’я давалися взнаки.
2 липня 1895 року Михайло Драгоманов помер у Софії.
На його похорон прийшли не лише українці, а й болгарські професори, студенти, громадські діячі. Для багатьох він уже тоді був одним із найавторитетніших європейських інтелектуалів.
Лесю Українку звістка про смерть дядька вразила настільки, що вона довгі роки берегла грудочку землі з його могили як найдорожчу пам’ять про людину, яка сформувала її світогляд.
Чому Михайло Драгоманов залишається сучасним
Його часто називають істориком, хоча це лише одна грань його таланту.
Він був філософом, публіцистом, педагогом, політичним мислителем і людиною, яка ще у XIX столітті пояснювала: Україна має право бути частиною європейської цивілізації й самостійно визначати власне майбутнє.
За це його ненавиділа імперська влада.
За це його книжки забороняли.
І саме тому сьогодні Михайло Драгоманов залишається не лише сторінкою підручника, а одним із тих людей, без яких сучасна Україна була б зовсім іншою.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Олег Штуль-Жданович. Він писав про перемогу України, коли в неї майже ніхто не вірив
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
