Історія далеко не завжди народжується на полі бою.
Іноді вона починається у звичайній львівській кімнаті, де кілька десятків юнаків, озираючись на двері, вчаться читати карту, орієнтуватися в лісі, долати гірські маршрути й поводитися зі зброєю. З боку це могло здатися звичайним скаутським гуртком. Насправді ж саме там закладалися основи майбутнього українського війська.
Людину, яка організувала ці заняття, звали Іван Чмола.
Минуть роки, і його вихованці стануть Українськими січовими стрільцями, офіцерами Армії УНР, командирами визвольних змагань. Сам він очолить бойову сотню, пройде Першу світову війну, переживе російський полон, стане одним із творців українського війська, а згодом буде розстріляний радянською владою. Його життя стало доказом того, що перемоги починаються задовго до перших пострілів.
Іван та Іриней Чмола з батьками
Іван Чмола зрозумів те, у що тоді майже ніхто не вірив
Іван Чмола народився 6 березня 1892 року в селі Солотвин на Станіславщині у родині судді. Навчався в Бережанській та Перемишльській гімназіях, а згодом вступив до Львівського університету. Ще під час навчання він дедалі більше переконувався, що українці повинні не лише говорити про національне відродження, а й готуватися його захищати.
На початку ХХ століття така думка здавалася надто сміливою. Більшість українських політиків ще сподівалася на автономію в межах імперій, а про власну армію майже ніхто не говорив. Чмола ж був переконаний: без підготовлених людей незалежної держави не буде.
Саме тому він вирішив почати не з політики, а з молоді.
Іван Чмола з дружиною. 1921 рік
Пласт для нього був школою майбутніх офіцерів
У 1911 році Іван Чмола став одним із тих, хто створював український Пласт. Але він бачив його зовсім не як клуб туристів чи любителів пригод.
Він відкрито говорив, що український скаутський рух має виховати покоління людей, здатних одного дня стати до лав українського війська. Його пластуни вчилися не лише таборуванню чи орієнтуванню на місцевості. Вони проходили військові вправи, навчалися дисципліни, маршували, стріляли, опановували топографію та взаємодію в команді.
Уже наступного року Чмола організував перший великий пластовий табір у Карпатах. Саме він став початком традиції українського пластового таборування, яка живе й сьогодні.
Полковник УСС Іван Чмола
Коли вибухнула війна, його учні вже були готові
Серпень 1914 року змінив долю всієї Європи. Для Івана Чмоли він став підтвердженням того, що багаторічна праця не була марною.
Саме він став одним із організаторів добровольців до Легіону Українських січових стрільців і очолив власну сотню. Його підрозділ воював у Карпатах проти російської армії, а сам Чмола здобув репутацію сміливого та вимогливого командира.
У 1915 році під Семиківцями він потрапив у російський полон. Для багатьох це означало б кінець боротьби, але не для нього. Після Лютневої революції Чмола повернувся в Україну й одразу долучився до створення нової української армії.
Іван Чмола (псевдо – Чмоль) у пластовому однострої.
Київ, що боровся за свободу
У революційному Києві Іван Чмола разом із Євгеном Коновальцем, Андрієм Мельником та іншими старшинами став одним із творців Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. Дуже швидко цей підрозділ перетворився на одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.
Під час більшовицького повстання в січні 1918 року сотня Чмоли брала участь у найважчих боях у центрі Києва. Українські стрільці відбивали будівлі одну за одною, проривалися крізь ворожі позиції, захищали Центральну Раду й фактично врятували український уряд від захоплення.
Для Чмоли це була не просто війна. Це була боротьба за ту Україну, до якої він готував молодь ще задовго до революції.
Ярослав Чиж, Парасковія Чмола, Василь Кучабський, Таісія Юрієва, Іван Чмола, Євген Коновалець. Ворохта, 1921 р.
Після поразки він продовжив служити Україні
Поразка визвольних змагань не змусила його скласти руки. Повернувшись до Галичини, Іван Чмола знову взявся за виховання молоді.
Він працював учителем, організовував пластові табори, готував нових інструкторів, удосконалював систему виховання. Для нього Пласт залишався школою відповідальності, характеру та любові до України. Саме тому тисячі юнаків, які пройшли через пластовий вишкіл, згодом стали військовими, громадськими діячами й провідниками українського руху.
Чмола чудово розумів: державу можуть захопити, але якщо виросте нове покоління українців, боротьба триватиме.
Табір на Кам’янці, 1924
Чому його боялася радянська влада
Коли восени 1939 року Західну Україну окупував Радянський Союз, Іван Чмола залишився вдома. Він працював педагогом і не припиняв громадської діяльності.
Для НКВС цього було достатньо.
Після початку німецько-радянської війни радянські спецслужби розпочали масові розправи над українською інтелігенцією, військовими та громадськими діячами. Серед тих, кого вирішили знищити без суду, був і Іван Чмола.
У цей день, 27 червня 1941 року його розстріляли більшовики. Людині, яка присвятила життя вихованню української молоді, не дали навіть права на справедливий суд.
Пятеро УСС (один з них Чмола) поруч бліндажу. На світлині є напис “Над Зол. Липою, 13.VIII.15. І.Чмола”.
Людина, яка навчила Україну готувати захисників
Сьогодні Івана Чмолу згадують як одного із засновників Пласту, полковника Армії УНР і командира Українських січових стрільців. Але його головна заслуга полягає в іншому.
Він одним із перших зрозумів, що сильна держава починається не зі зброї, а з людей, готових її захищати. Саме тому ще задовго до проголошення української незалежності він виховував молодь, яка не боялася відповідальності, дисципліни й боротьби за власну країну.
Минуло понад вісімдесят років від дня його загибелі. Та принцип, за яким жив Іван Чмола, не втратив актуальності й сьогодні: незалежність не виникає раптово. Її будують люди, які готуються до неї ще тоді, коли більшість у неї не вірить.
Скаутмайстер І. Чмола, УСС малює таблицю на хрест на могилу на Маківці, 6 серпня 1925
Вам також буде цікаво: Постать дня: Олелько Островський. Письменника розстріляли за українську пісню
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
