24 червня 1897 року народився Іван Лютий-Лютенко — людина, якій доля неодноразово давала шанс там, де інші вже були приречені. Поранення на війні, тиф, більшовицькі облави, гестапівська в’язниця, еміграція через пів світу — усе це він пережив. Але найбільш разючим залишається інше: Лютий-Лютенко був одним із небагатьох отаманів Холодного Яру, які не потрапили до чекістської пастки восени 1922 року.
Саме тому він прожив довге життя, написав спогади про визвольну боротьбу та доніс до наступних поколінь історію людей, які загинули за Україну тоді, коли про незалежність ще можна було лише мріяти.
Постать дня: Іван Лютий-Лютенко і Холодний Яр
Сьогодні назва Холодний Яр відома багатьом українцям. Сто років тому це була територія справжнього спротиву більшовицькій владі. У лісах Чигиринщини діяли повстанські загони, які не визнавали окупації України та продовжували боротьбу навіть після того, як більшість українських земель уже контролювали більшовики.
Прапор полку гайдамаків Холодного Яру
Іван Лютий-Лютенко, відомий під псевдонімом Гонта, став одним із найавторитетніших отаманів цього руху. До того він пройшов Першу світову війну, отримав офіцерську підготовку, служив у війську Української Народної Республіки та командував 25-м Черкаським окремим куренем.
Лютий-Лютенко
Повернувшись додому після хвороби, він побачив, як нова влада проводить каральні акції проти селян. Тоді й почався його шлях повстанця.
Разом з іншими отаманами Холодного Яру Лютий-Лютенко організовував рейди проти більшовицьких частин, підтримував зв’язок із діячами УНР та став одним із символів українського опору на Черкащині.
Чекістська пастка, яка коштувала життя десяткам отаманів
Наприкінці 1922 року радянські спецслужби вдалися до хитрощів, які сьогодні назвали б спецоперацією.
Чекісти оголосили про проведення таємного з’їзду повстанських отаманів у Звенигородці. Нібито йшлося про підготовку нового масштабного антибільшовицького повстання. Насправді ж це була пастка.
Більшість отаманів, які прибули на зустріч, були негайно заарештовані. Серед них опинилися керівники Холодного Яру та Чорного Лісу, які роками залишалися головним болем для радянської влади.
Повстанці Холодного Яру. 1922.
Лютий-Лютенко на цей з’їзд не приїхав.
Разом із кількома іншими отаманами він відчув небезпеку та уникнув арешту. Це рішення врятувало йому життя.
Повстання смертників у Лук’янівській в’язниці
Лук’янівська в’язниця (Лук’янівка), фото початку XX століття (Лук’янівка)
Заарештованих отаманів перевезли до Лук’янівської в’язниці в Києві. На початку лютого 1923 року їх засудили до розстрілу.
Чекати смерті вони не захотіли.
9 лютого в’язні облили окропом охоронця, відібрали зброю, захопили кілька гвинтівок і підняли повстання просто всередині тюрми. Серед учасників були відомі отамани Холодного Яру Іларіон Завгородній, Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк та інші діячі українського спротиву.
Бій тривав кілька годин.
Шансів вирватися на волю майже не було. Проте повстанці обрали смерть зі зброєю в руках замість покірного очікування страти.
Усі вони загинули.
Лютий-Лютенко пізніше згадував багатьох із цих людей як своїх побратимів.
Від Холодного Яру до Нью-Йорка
Після поразки визвольних змагань Лютий-Лютенко емігрував до Польщі. Там він створював українські громадські організації, підтримував школу, театр і хор.
Під час Другої світової війни допомагав українським військовополоненим вибиратися з німецьких таборів. За це був заарештований гестапо та кілька місяців провів у в’язниці Любліна.
Згодом його життєвий шлях проліг через Німеччину, Марокко та Сполучені Штати Америки.
У Нью-Йорку колишній отаман заснував власну справу, підтримував українські організації, церкви та культурні проєкти. А вже у поважному віці написав книгу спогадів «Вогонь з Холодного Яру», яка стала одним із важливих свідчень про боротьбу українських повстанців у 1917–1922 роках.
Книга «Вогонь з Холодного Яру » автора Лютий-Лютенко І.М.
Людина, чиє ім’я повертається в Україну
Довгі десятиліття про Лютого-Лютенка в Україні майже не згадували. Радянська історіографія називала його «бандитом» і «контрреволюціонером». Лише після відновлення незалежності почалося повернення справжньої історії Холодного Яру.
Символічно, що сьогодні ім’я отамана носить 118 окрема бригада територіальної оборони. Для Черкащини це не просто історична постать, а нагадування про покоління людей, які боролися за українську державу задовго до того, як вона з’явилася на політичній карті світу.
Іван Лютий-Лютенко помер у США навесні 1989 року — за кілька місяців до свого 92-річчя. Він так і не побачив незалежної України. Але дочекався часу, коли історія Холодного Яру перестала бути забороненою, а імена його побратимів повернулися з забуття.
Вам також буде цікаво: Постать дня: Григорій Кохан. Його фільми пережили свою епоху
Наш Telegram: https://t.me/nns_news
