17 червня 2005 року пішла з життя Тетяна Яблонська — одна з найвидатніших українських художниць ХХ століття. Її полотна сьогодні зберігаються в музеях і приватних колекціях по всьому світу, а знаменита картина «Хліб» давно стала одним із символів українського живопису. Втім за визнанням, нагородами та славою стояло життя, сповнене непростих випробувань, творчих пошуків, конфліктів із системою та постійної боротьби за право залишатися собою.
Історія Тетяни Яблонської — це не лише історія великого таланту. Це історія людини, яка пережила війну, цензуру, важкі хвороби й навіть тоді не втратила здатності бачити красу навколишнього світу.
ТЕТЯНА НИЛІВНА ЯБЛОНСЬКА
Дитинство Тетяни Яблонської: любов до мистецтва з перших років
Тетяна Нилівна Яблонська народилася 24 лютого 1917 року в Смоленську в родині викладачів. У їхньому домі завжди панувала атмосфера творчості: вечорами читали книжки, обговорювали історію та літературу, а дітей змалку привчали до мистецтва. Особливу роль у житті майбутньої художниці відіграв батько. Саме він навчав дітей малювати й щороку влаштовував домашній конкурс на найкращу роботу. Малюнки не викидалися — їх дбайливо зберігали, щоб бачити, як змінюється і розвивається дитячий талант.
Саме тоді Тетяна вперше відчула, що малювання — це не просто захоплення. Найбільше їй подобалося працювати з натури, спостерігати за світлом, природою, людськими обличчями та настроями. Вона бачила красу в речах, повз які інші проходили не помічаючи.
Тетяна Яблонська. Автопортрет
Невдала втеча з СРСР, про яку Тетяна Яблонська пам’ятала все життя
Коли Тетяні було трохи більше десяти років, родина переїхала до України. Спочатку Яблонські жили в Одесі, а згодом оселилися в Кам’янці-Подільському. Саме там відбулася подія, яку художниця пам’ятала все життя.
Батьки вирішили втекти з Радянського Союзу. Для цього підготували воза, завантажили на нього найнеобхідніше майно, посадили дітей і вирушили до кордону. Усе залежало від людини, яка мала допомогти перейти його нелегально. Але вона так і не з’явилася.
Згодом Яблонська згадувала, що ніколи не бачила батьків такими наляканими. Вони чудово розуміли, чим могла закінчитися невдала спроба втечі. На світанку довелося розвертати коней і повертатися назад. Так завершився їхній відчайдушний план залишити СРСР.
Попри це саме Кам’янець-Подільський став містом, де Тетяна остаточно вирішила присвятити життя мистецтву. Пізніше вона згадувала, що кожного разу, коли бачила падаючу зірку, загадувала одне бажання: стати хорошою художницею.
Молода Тетяна Яблонська
Як Тетяна Яблонська стала однією з найталановитіших студенток Києва
Після закінчення школи Яблонська вступила до художнього технікуму, а згодом продовжила навчання в Київському художньому інституті. Це були роки, коли радянська влада жорстко контролювала мистецтво. Будь-яке відхилення від офіційної ідеології могло коштувати митцю кар’єри, а іноді й свободи.
Картина «Вечір. Стара Флоренція» (1973 р.)
У 1938 році Тетяна побувала на виставці в Москві, де вперше побачила роботи французьких імпресіоністів. Їхня свобода, світло, легкість і сміливість кольорів справили на неї величезне враження. Це був зовсім інший світ, який різко контрастував із тим мистецтвом, що дозволялося радянською системою.
Попри всі обмеження талант Яблонської був настільки очевидним, що вона стала першою студенткою в історії навчального закладу, якій дозволили провести персональну виставку ще до отримання диплома. Для молодої художниці це було справжнім визнанням.
Тетяна Яблонська за роботою “«Вечір. Стара Флоренція» (1973 р.)
Війна змінила життя Тетяни Яблонської
У 1941 році Тетяна Яблонська закінчила навчання в інституті. Здавалося, попереду відкривається справжнє творче життя, але майже одразу всі плани перекреслила війна.
Замість майстерні та нових картин були евакуація, важка фізична праця і щоденна боротьба за виживання. Художниця працювала в колгоспі, косила траву, скиртувала сіно, носила важкі мішки із зерном. У паспорті навіть з’явився запис — «колгоспниця».
Проте мистецтво не зникло з її життя навіть у ті роки. У рідкі хвилини відпочинку вона брала олівець і дитячий альбом для малювання. До неї приходили солдатські вдови зі старими фотографіями чоловіків, які загинули на фронті, і просили намалювати портрети. Для багатьох із них це була єдина можливість зберегти пам’ять про найдорожчу людину.
“Життя триває” художницю на кілька років позбавили всіх посад і можливості брати участь у виставках
Картина «Хліб» принесла Тетяні Яблонській світове визнання
Після війни художниця повернулася до Києва. У 1948 році вона побувала на практиці в одному з колгоспів на Поділлі. Саме там народився задум картини, яка назавжди увійшла в історію українського мистецтва.
Так з’явився знаменитий «Хліб». Монументальне полотно заввишки майже чотири метри вражало життєвою енергією, сонячним світлом і відчуттям радості від праці. Художниця згадувала, що писала його з любов’ю до людей, зерна, сонця і самого життя.
Картина принесла Яблонській всесоюзне визнання та міжнародну славу. У 1958 році вона отримала бронзову нагороду на Всесвітній виставці в Брюсселі. Сьогодні «Хліб» залишається одним із найвідоміших творів українського живопису ХХ століття.
Тетяна зробила чимало замальовок у Летаві, з яких у 1949 р. написала картину «Хліб»
Чому Тетяну Яблонську переслідувала радянська цензура
На початку 1960-х років художниця відкрила для себе Закарпаття. Місцева архітектура, народні костюми, побут і колорит настільки захопили її, що це фактично стало початком нового творчого періоду.
У роботах Яблонської з’явилося більше свободи, кольору і національних мотивів. Проте саме це й викликало невдоволення радянських чиновників. Картини здавалися їм занадто самобутніми і недостатньо відповідними до офіційних канонів.
За окремі роботи художницю усували від виставок і позбавляли посад. Особливо болісною стала історія з виданням, у якому її ілюстраціями оформили твори Івана Драча. Майже весь наклад було знищено ще в друкарні, а врятувати вдалося лише кілька примірників.
Попри це Яблонська не зрадила власному баченню мистецтва і продовжила працювати так, як вважала правильним.
Тетяна Яблонська
Остання велика боротьба Тетяни Яблонської
У 1991 році художниця перенесла інфаркт. Вона жартома називала наступний період життя «постінфарктизмом». Саме тоді з’явилися нові роботи — більш спокійні, зосереджені та внутрішньо світлі.
Однак найважче випробування чекало попереду. У 1999 році Тетяна Яблонська перенесла інсульт, після якого перестала працювати права рука.
Для художника це могло означати завершення творчого шляху. Але Яблонська відмовилася здаватися. Вона взяла пензель у ліву руку і фактично почала все спочатку. Художниця знову вчилася проводити лінії, працювати з кольором і створювати композицію. Згодом почали з’являтися нові етюди, пейзажі, квіти та портрети рідних.
Навіть важка хвороба не змогла забрати в неї головного — потреби творити.
«Ранок» — картина української художниці Тетяни Яблонської, створена в 1954 році в Києві
Чим запам’яталася Тетяна Яблонська
За своє життя Тетяна Яблонська провела понад 30 персональних виставок, а її роботи експонувалися далеко за межами України. Вона отримала найвищі державні нагороди, стала Героєм України, а 1997 рік ЮНЕСКО оголосило роком художниці.
Втім наприкінці життя вона попросила про одну незвичну річ. На останній прижиттєвій виставці Яблонська не захотіла бачити поруч зі своїм ім’ям жодних титулів, нагород чи почесних звань.
Лише короткий напис: «Тетяна Яблонська».
Можливо, саме в цьому і полягає справжня велич. Не в медалях і регаліях, а в картинах, які переживають свого автора і продовжують говорити з людьми через десятиліття після його відходу.
17 червня 2005 року художниці не стало. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві. Але полотна Тетяни Яблонської й сьогодні нагадують про те, у що вона вірила все життя: попри будь-які труднощі, життя продовжується.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Михайло Сорока: українець, який провів у таборах 34 роки і не зламався
