Фото крихітної труни і згорьованої жінки біля неї тоді облетіло пів світу. Його масово підхопили іноземні ЗМІ, коли ще не було «втоми» від війни в Україні… Сергійко Подлянов із Запорізької області став одним із наймолодших українців, якого вбила Росія. Хлопчик прожив усього два дні. Мама встигла зробити єдине фото сина, яке розіслала усім рідним після народження дитинки. І не могла повірити, що так швидко втратила малюка…
Трагедія сталася у листопаді 2022 року. З того часу Росія вбила багато інших дітей в Україні. І зовсім маленьких, і майже дорослих. На жаль, війна триває. І останнім часом вона стала ще кривавішою, ще страшнішою. Діти гинуть мало не щодня….
А ми хочемо нагадати історію Сергійка. І розповісти, як живуть зараз його батьки. Адже не маємо права забувати…
Дуже сильно чекав братика 7-річний Стас, хотів поділитися іграшками
Мама хлопчика, Марія Кам’янецька жила в селі Новосолоне Запорізької області. Від першого шлюбу вона ростила доньку Софію, яка народилась у 2011 році. У стосунках із другим чоловіком Віталієм Подляновим народилось двоє спільних дітей – Сніжана у 2013 році й Стас у 2015-ому.
Про вагітність четвертою дитиною Марія дізналась наприкінці лютого 2022-го.
Росія якраз розпочала повномасштабний наступ на Україну. Фронт у Запорізькій області був не так далеко від рідного Новосолоного, але Марія з дітьми не покидала село.
«Всю вагітність я почувалася добре. На збереженні не лежала ані дня – з жодною дитиною», – говорить Марія Кам’янецька
У неї всередині підростав другий син. Сильно штовхався ніжками, згадує мама. Батьки вирішили назвати немовля Сергієм. Традиційно на літеру «С» звали всіх дітей в родині Марії і Віталія.
Ближче до народження – термін ставили на листопад – батьки купили все необхідне: одяг, візочок, ліжечко.
«Для кожної дитини мені хотілось усе нове», – говорить мама.
Сім’я планувала на весну переїзд до більшого будинку, щоб мати достатньо простору для маленької дитини. Дуже сильно чекав братика 7-річний Стас. Мріяв, як будуть гратися разом, хотів поділитися своїми іграшками. Але, на жаль, ні він, ні інші діти, ні батько живим Сергійка не побачили…
Раніше Марія народжувала у пологовому у Новомиколаївському районі Запорізької області. Та його закрили і довелося їхати до Вільнянська. Марія взяла одяг для сина, пляшечки, ковдру й інше необхідне.
Зробила фото і розіслала усім рідним
Сергій Подлянов народився 20 листопада, вагою 2600 грамів і зростом 57 сантиметрів.
«У нас народився син», – написала Марія чоловікові Віталію. Зробила світлину немовляти, яку відправила всім рідним у месенджері.
У Марії було мало молока, тому Сергійка годувала сумішшю. Спочатку мамі з цим допомагали лікарі, потім вже могла впоратись сама. Хлопчик мав гарний апетит, їв із задоволенням.
«Покушає, очками на мене покліпає і спить далі», – згадує Марія
Лікарі обіцяли виписати жінку з немовлям 23 листопада 2022-го. На Сергійка вже чекав новенький костюмчик із метеликом і блакитний конвертик.
Але не судилося…
“Це не лялька, це мій син!”
Вперше за ніч із 22 листопада на 23-тє ворог обстріляв пологове відділення у Вільнянську близько півночі. Ракета прилетіла неподалік будівлі.
Я сильно злякалась за себе і Сергійка. Нас після того вибуху не попросили перейти до укриття. Ми залишались у палаті, – пригадує жінка
Марія була єдиною мамою з немовлям на все пологове відділення.
Вдруге за ніч ворог вдарив по лікарні у Вільнянську на початку третьої ночі вже 23 листопада. Мама тоді тільки закінчила годувати Сергійка, поклала немовля біля себе, щоб вже вкладатись відпочивати.
У пологовий влучили випущені Росією ракети С-300.
Марія почула перший гучний тріск. Потім пролунав вибух. Ракета розтрощила цегляні стіни пологового відділення на другому поверсі. Жінка чула крики лікаря, якого завалило уламками.
Попри біль, вона намагалась дотягнутися до сина та кликала на допомогу. Її легені були наповнені димом і пилом.
Коли нарешті матері вдалося дістатися до ліжечка, вона побачила, що воно порожнє. Під час вибуху дитину викинуло з нього.
Марія схопила телефон, увімкнула ліхтарик та почала босоніж по уламках ходити кімнатою в пошуках сина.
З кімнати її витягнули рятувальники. Вона яскраво пам’ятає власний крик, яким вона благала знайти сина. Проте працівники ДСНС запевнили: немовляти в кімнаті немає – є лише лялька, яка лежала обличчям до землі.
«Це мій син!» – закричала Марія
Постраждалу маму передали рідним, які швидко приїхали на місце вибуху.
Я була в істериці. Віталій повторював, що ми ні в чому не винні, що так сталось… – розповідає Марія
Невдовзі знайшли тіло Сергійка.
На впізнання хлопчика пішла його бабуся – мама Марії. Сама Марія перебувала у шоковому стані.
«Все залишилось під завалами. Мої речі, речі Сергія. Навіть та ковдрочка, в яку я жодного разу не загорнула сина. Знайшли тільки мою сумочку і документи. Все», – розповідає Марія Кам’янецька
Поки мама була в лікарні через отримані травми, рідні готували до похорону Сергійка. Купили новий костюмчик, вдалось знайти крихітну домовину. Мама була на похованні хлопчика у рідному селі Новосолоне.
«Він так весь витягнувся в тій труні. Личко біленьке…», – пригадує жінка
Як портретне фото для поховання – взяли єдину світлину, яку встигла зробити Марія
…Навіть під час похорону Сергійка лунали вибухи. Мати не могла повірити, що втратила його, вона цілувала тіло немовляти, яке лежало у труні.
Фото Гайді Левін для The Washington Post
Перед поверненням додому з лікарні, Марія попросила рідних прибрати все, що купили для Сергійка. Аби нові, жодного разу не використані, речі не нагадували про біль.
Наступної ночі після поховання мені наснився Сергій. Уві сні він був голодним, просив снідати, – пригадує жінка
Вранці Марія одразу вирушила на цвинтар, де залишила на могилці печиво і шоколад. На якийсь час син перестав снитись…
Як живуть зараз батьки Сергійка
Через кілька місяців після загибелі Сергія Марія дізналась, що знову вагітна. Вона не розуміла, як виношуватиме маля після нещодавної страшної втрати. Але їй знову наснився Сергійко й уві сні попросив зберегти дитину.
Сашка Марія народила наприкінці грудня 2023 року вже у Запоріжжі. Туди родина перебралась із усіма дітьми.
Зараз вбитий син продовжує снитись мамі. Як побачить його вночі, так одразу і вирушає на цвинтар – до могили. Втрата немовляти крає душу жінці, а порання за п’ятою дитиною бодай трохи та відволікають її від смутку.
Начальник Запорізької ОВА (а на той момент ще міський голова Мелітополя) Іван Федоров розповідав тоді, що ЗСУ помстилися російським терористам за вбивство немовляти. Сили оборони знищили установку С-300, якою росіяни обстріляли пологовий будинок…
У статті використано матеріали проєкту «Меморіал пам’яті» і видання The Washington Post.
Раніше ми писали: Чекали друзі і однокласники, а потім всі разом плакали: у Києві з-під завалів дістали тіло 17-річного хлопця
