Василь Барвінський належить до тих діячів української культури, чию спадщину намагалися не просто заборонити, а буквально знищити. Його музика звучала на концертних сценах, його поважали в Україні та за кордоном, а в 1938 році творчий ювілей композитора відзначали як подію загальнонаціонального масштабу. Проте вже за десять років радянська влада відправила митця до таборів, а рукописи його творів спалила просто у дворі Львівської консерваторії.
Сьогодні ім’я Василя Барвінського повернулося в українську культуру. Але за цим поверненням стоїть драматична історія таланту, репресій і незламності.
Василь Барвінський народився в родині творців української культури
Майбутній композитор народився 20 лютого 1888 року в Тернополі. Він зростав у родині, яка мала величезний вплив на українське громадське та культурне життя.
Його батько Олександр Барвінський був відомим педагогом, істориком і політичним діячем, який відстоював право українців на освіту рідною мовою. У родинному домі часто бували Микола Лисенко, Пантелеймон Куліш, Остап Нижанківський та інші діячі української культури.
Любов до музики Василеві прищепила мати Євгенія, яка керувала тернопільським хором. Саме вона першою помітила талант свого сина й почала навчати його музичних основ.
Родина Барвінських
Прага відкрила шлях до великої музики
Після навчання у Львові Барвінський вирушив до Праги, де здобував музичну освіту та слухав лекції провідних чеських митців.
Вирішальний вплив на нього мав композитор Вітезслав Новак. Саме він переконав молодого музиканта звернутися до української народної музики та шукати власний стиль на основі національних традицій.
У цей період з’явилися його перші великі твори, зокрема «Українська рапсодія» для фортепіано, секстет та цикл п’єс, присвячених Миколі Лисенку.
У Празі Барвінський зустрів і своє кохання — Наталю Пулюй, доньку всесвітньо відомого українського вченого Івана Пулюя.
Людина, яка формувала музичний Львів
У 1915 році Василь Барвінський повернувся до Львова.
Він очолив Вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка, керував хоровими колективами, виступав як піаніст і диригент, писав наукові праці та активно популяризував українську музику.
Саме в цей період з’являються його кантати на слова Тараса Шевченка, обробки народних пісень, колядок і щедрівок, дитячі музичні твори та численні композиції для фортепіано.
У 1930-х роках Василь Барвінський був одним із найавторитетніших українських композиторів. Його творчість знали далеко за межами Галичини, а Український вільний університет у Празі присвоїв йому почесний докторський диплом.
Композитори Василь Барвінський та Роман Савицький на відкритті надмогильного пам’ятника Іванові Франкові на Личаківському цвинтарі. 1933 рік.
Постать дня: від визнання до репресій
Після приходу радянської влади до Львова більшовики спочатку намагалися використати авторитет композитора у власних інтересах.
Барвінський очолив Львівську консерваторію та львівське відділення Спілки композиторів України. Здавалося, що його становище залишалося стабільним.
Але після Другої світової війни ситуація різко змінилася.
У 1948 році композитора та його дружину заарештували. Барвінського звинуватили у «буржуазному націоналізмі» — стандартному ярлику, який радянська влада використовувала проти української інтелігенції.
Саме тоді сталася одна з найтрагічніших подій в історії української музики.
Твори, які спалили у дворі консерваторії
Під час слідства співробітники радянських спецслужб змусили композитора підписати згоду на знищення його рукописів.
Після цього десятки музичних творів, які ще не були опубліковані, винесли на подвір’я Львівської консерваторії та спалили.
Разом із рукописами у вогні опинилися роки творчої праці одного з найталановитіших українських композиторів свого часу.
Самого Барвінського засудили до десяти років таборів і відправили до Мордовії.
Повернення після таборів
Лише у 1958 році Василь Барвінський повернувся до Львова.
Йому було вже сімдесят років, здоров’я було підірване таборами, а значна частина творчої спадщини втрачена назавжди.
Проте навіть після пережитого композитор не опустив рук.
Останні роки життя він присвятив відновленню власних творів по пам’яті. Барвінський намагався відтворити музику, яку радянська система намагалася стерти з історії.
На жаль, часу виявилося замало.
Гробниця родини Барвінських на Личаківському цвинтарі
Чому Василь Барвінський залишається важливим сьогодні
9 червня 1963 року композитор помер у Львові. Реабілітували його вже посмертно.
Втім навіть після цього ім’я митця ще довго залишалося під забороною. Лише наприкінці 1980-х років його твори почали повертатися до концертних залів і музичних видань.
Історія Василя Барвінського — це не лише історія талановитого композитора. Це історія української культури ХХ століття, яку намагалися знищити разом із її творцями.
Радянська влада спалила його рукописи, ув’язнила автора і майже на три десятиліття викреслила його ім’я з музичного життя. Але зрештою програла.
Сьогодні музика Василя Барвінського знову звучить в Україні та світі, нагадуючи про людину, яку не змогли зламати ні табори, ні забуття.
Вам також буде цікаво: Постать дня. Іван Кожедуб: українець, який став найкращим асом антигітлерівської коаліції
